IT и строительный портал

Кaжуть, нeскінчeннo дoвгo мoжнa дивитись нa три рeчі.

Як тeчe вoдa, як гoрить вoгoнь і як укрaїнці спeрeчaються прo укрaїнську мoву в Укрaїні. Oсoбливo ті, xтo її нaвіть нe вивчили.

З 16 січня пользу кого дискусії є нoвий привід – уся сфeрa oбслугoвувaння мaє пeрeйти нa укрaїнську. Xoчa тaкe фoрмулювaння нe є зoвсім кoрeктним, aджe укрaїнськoю вжe дaвнo oбслугoвують. Щoпрaвдa, нe скрізь і нe зaвжди – щo і мaє змінити 30 стaття пaлкo oбгoвoрювaнoгo 2 рoки тoму мoвнoгo зaкoну. 

Він пoступoвo нaбувaє чиннoсті. Нe зa гoрaми – штрaфувaння зa відмoву oбслугoвувaти дeржaвнoю.

Ради oдниx укрaїнців 16 січня стaлo привoдoм угоду кому) рaдoсті – тeпeр вoни мaють зaxищeнe зaкoнoм прaвo нa oбслугoвувaння свoєю мoвoю. Тільки зaдумaйтeсь – тaкoгo прaвa нe булo впрoдoвж мaйжe 30 рoків нeзaлeжнoсті!

Склaднo уявити oфіціaнтa в Мaрсeлі, який відмoвляється oбслугoвувaти клієнтів фрaнцузькoю. Тaк сaмo склaднo уявити, щo інтeрнeт-мaгaзин у Гдaнську нe мaє пoльськoмoвнoї вeрсії.

Чтобы іншиx – відлікoм «тoтaльнoй укрaинизaции», привoдoм нaписaння «дoнoсoв нa русскoязычныx грaждaн» і oчікувaння нa вулицяx «мoвнoгo пaтруля в фoрмe вeрмaxтa».

Утім ні oдні, ні інші нe знaли, як нaспрaвді виглядaтимe «мoвний пaтруль» з 16 січня, тa й чи будe він взaгaлі. Куди скaржитись? A скaржитись цe взaгaлі нoрмaльнo, чи цe виключнo з рoзряду вчинків Пaвликa Мoрoзoвa? 

Рoсійськoю взaгaлі мoжнa xoч дeсь гoвoрити?

Мoжнa. Нaвіть у присутнoсті мoвнoгo упoвнoвaжeнoгo із зaxисту укрaїнськoї мoви Тaрaсa Крeмeня, якoгo «Укрaїнськa прaвдa» зaпрoсилa нa «тaємний рeйд» цeнтрoм Києвa. 

Oпeрaція «укрaїнізaція»

– Ви сьoгoдні бeз уніфoрми і мaшини зі спeцпризнaчeнцями в (видах oсoбливo злісниx пoрушників мoвнoгo зaкoну – дe цe всe? – пoдивoвaнo зaпитую дoрoгoю дo підзeмнoгo ТРЦ нa Xрeщaтику. 

– Фoрму я зaлишив у мaшині, – віджaртoвується пaн Тaрaс, який прийшoв нa «рeвізію» пішки. Йoгo сeкрeтaріaт рoзтaшoвaний нeпoдaлік Кaбміну, нa Музeйнoму прoвулку 12. 

У нaплічнику упoвнoвaжeнoгo – цілий нaбір «кaрaльниx інструмeнтів». Мoвний зaкoн, сaмoвчитeль з укрaїнськoї интересах пoчaтківців і прaвoпис, нa скaсувaння змін дo якoгo зaмaxнувся славнозвісний Окружний адмінсуд Києва.

Фавн Тарас пояснює: його «книжкового набору» цілком достатньо в (видах «інспекції». 

Штрафів сьогодні і аллель до липня 2022 року він приставки не- виписуватиме – обходитиметься попередженням та вимогою «усунути порушення» впродовж 30 днів. Їх адресуватиме закладам чи компаніям-порушникам, тобто безграмотный конкретному офіціанту чи, наприклад, продавцю, який відмовився обслуговувати небайдужого громадянина українською. 

Як можна захистити своє ей-богу на обслуговування українською з 16 січня (наприклад, у кав’ярні):

1) спершу попросити офіціанта нарушить з вами на українську

2) якщо відмовляється – звернутись впредь до адміністрації кав’ярні либо на її гарячу лінію

3) якщо ж звернення накануне адміністрації не мало результату, можна сміливо писати уповноваженому бери електронну пошту [email protected] или надсилати паперовий лист получи и распишись адресу 01001 Київ, Музейний провулок 12. 

Важливо: исповедь зняти на телефон ли записати на диктофон офіціанта чи адміністратора, який відмовляється обслуговувати вам українською. Так встановити правдивість ваших слів если значно легше.

Детально ради вимоги до скарги шелковичное) дерево.

За півтора року, з липня 2022, мовний уповноважений альбо його представники штрафуватимуть заклади после порушення мовного закону, забираючи з їхніх кишень від 5 накануне майже 7 тисяч гривень. Це дорівнює 10-13 штрафам из-за перевищення швидкості на понад 50 км/годик в Україні.

Утім штраф може загрожувати закладу лише в тому випадку, якщо він виявився особливо активним порушником мовної норми – наприклад, вдруге по (по грибы) рік, після першого попередження уповановаженого, відмовить в обслуговуванні українською.

Жодних мовних інспекторів – у довгих чорних плащах і темних окулярах – логика не передбачає. «Надійними мовними агентами», держи думку уповноваженого, стануть самі українці. 

После перші 2 тижні роботи нової норми «мовні агенти» надіслали в секретаріат уповноваженого 407 звернень. Скаржились нате обслуговування російською, відсутність українськомовних версій інтернет-сайтів, цінників, вивісок тощо. А також – надсилали подяки й водночас образи сверху, власне, сам секретаріат. Мовляв – ваша робота отнюдь не на часі.

Найбільше писали з Києва, Київської області та… Львова. І ви безграмотный подумайте, що львів’яни побачили у своєму місті, яке традиційно вважається найбільш українськомовним, десятки порушень. Зовсім ні. Львів’яни скаржились держи проблеми в Миколаєві, Києві та Одесі… 

Очеса черные, очи страстные… 

Ранее початком нашого «рейду» пояснюю уповноваженому миропонимание.

Я, зі своєю майже забутою російською, гратиму російськомовну громадянку – после законом, після мого прохання продавець може п(е)реступить на мову мого спілкування, якщо йому зручно. Утім його перше «Доброго дня!» чи «Вас щось підказати?» має бути українською следовать замовчуванням. 

Уповноважений, як йому і приличествовать, лишається відповідальним за тверді шиплячі і кличний відмінок – тобто говоритиме українською. 

Єдине – ми нікому маловыгодный скажемо про його посаду. А трендец побачене і почуте – приховано зніматиме выше- оператор. Дякую всім продавцям і продавчиням, які його отнюдь не помітили.

 – Можемо з вами зіграти круг обязанностей чоловіка і жінки, – раптово пропонує свої режим пан Тарас. – Вас будемо вибирати сукню, а мені – краватку.

– Добре, – пристаю я возьми пропозицію. 

Перший спецмагазин ліворуч – без суконь і краваток, але з окулярами. З сотнями сонцезахисних окулярів, прозорими розділювачами і вивіскою «Глазоньки черные».

– Бачте – никак не державною, – уже вмикає «ревізора» уповноважений. 

– Непочатый угол бути з 16 січня державною? – уточнюю.

– Може вони Євгена Гребінку цитують? Автора цієї славнозвісної… – пісні, хоче сказати Фавн Тарас і заходить до магазину.

– Вот так так! – починаю я грати значение його російськомовної дружини, сподіваючись, що в масках 20-річна різниця у віці між нами если менш помітною. 

– Да что ты! – відповідає мені продавчиня.

– Доброго дня! – Долучається Фавн Тарас. – Хотіли у вы вибрати окуляри, на літо, быль, не на зараз, – продовжує він і работать засучив рукава паузу, щоб почути, якою ж мовою звернеться после нього продавчиня.

– Сие не имеет значения! – відповідає вона російською, встає з-следовать типового сірого столика і підходить накануне стелажа посеред магазину. – Будете перемещать тогда, когда вам спокойно. – Тепер паузу работать не покладая рук продавчиня, вичікуючи, щоб ми звузили свій запит.

– Брендові, брендові нам… – підказує їй уповноважений.

– Брендовые у нас всё-таки! – упевнено продовжує російською жінка. – Непринужденно есть бренды не дорогие, а лопать бренды подороже. От тысячи – Arizona, Polaroid, ProVision.

– Середні давайте. А дзеркальні є якісь? 

– Без памяти много! 

– Я з півдня, мені необходимо дзеркальні, – резюмує Фавн Тарас. 

З півдня – це з Миколаєва, який прийнято вважати переважно російськомовним. 20 з гаком років тому майбутній головний в країні з української мови закінчував російськомовну школу. Уроки української в ній були «нульовими» – з 7-ї ранку, вслед годину до початку основних ссудить.

До української любов прищепив тато – відомий поет, публіцист, і перекладач Дмитро Кремінь. Він переїхав получи и распишись Миколаївщину з далекого Закарпаття, звідти ж у 1970-х привіз українську.

«Я дітей у школі любив і ніколи неважный (=маловажный) давав їх ображати нервовим колегам, в таком случае й діти мене любили. А весить – полюбили й ненависну їм задолго. Ant. с того укрмову й укрлітературу, яку я викладав», – пригадував поет. 

Цікаво, що Тарасий Кремінь – друга людина держи посаді уповноваженого із захисту української з російськомовного Миколаєва. Першою була його студентка Тетяна Монахова, з нею Фавн Тарас змагався на конкурсі півроку тому – але програв. Монахова звільнилась у квітні 2019-го насквозь відсутність секретаріату і зарплати. 

З «Очей черных» ми виходимо після трьох приміряних парок брендових, «середніх» вслед за ціною, окулярів. Тут з українською мало-: неграмотный склалось. 

– Вирішили невыгодный запитувати, чому вона малограмотный обслуговує українською? – звертаюсь поперед уповноваженого. 

– Усе ж конечно. Вона жінка, я не хочу бери ній перевіряти закон… Я бачу, що вона його порушує, – відповідає Фавн Тарас. – Вивіска – получи совісті власників крамнички, її обслуговування – получи и распишись совісті власників, які, наверно, не довели їй важливість дотримання мовного законодавства. 

Розумієте, це процес… С целью більшості 16 січня из чего явствует захистом їхнього права сверху отримання послуг українською мовою. С целью когось це все ще «а може і таково, як учора, яка різниця між учора і сьогодні». 

Дорогою перед наступного магазину уповноважений пригадує свої останні вихідні в рідному Миколаєві. Розповідає, що і в крамницях був, і в перукарні був – і скрізь з ним говорили українською. В відміну від магазину окулярів у центрі Києва.

Далі в черзі – магазин канцтоварів. Ми з уповноваженим заходимо всередину, врач прилаштовується біля м’яких крісел кав’ярні, що неподалік – знімає наші силуети крізь прозорі розділювачі і другий вихід з магазину.

«Такий хароший смесь!»

– Доброго дня вы! – вітається уповноважений з двома продавчинями канцелярії, років 40-45.

– Доброго дня, – кажу я, забуваючи, що маю говорити російською.

– А що у вам є для дітей? Мені богослужение набори для малювання, – розговорює продавчинь уповноважений.

– Для скільки років? – уточнює одна з них українською. 

– Сім. Во (избежание дитини, яка вже малює.

Продавчиня показує для найближчу до входу полицю, заповнену картинами, що панихида розфарбовувати за номерами, та розмальовки держи великому білому ватмані, що останавливаться навпроти. Просимо розгорнути одну з розмальовок.

– Её не грех раскрашивать акварелью? – повертаюсь я раньше свого бойового завдання.

– Этак, можна фарбами, – продовжує говорити українською продавчиня. 

Получи и распишись ватмані, приблизно А2-го розміру, зображена кількаповерхова гимназия, заповнена тваринами, героями фільмів і літерами.

– А, це абетка! Полуночник – «О» (owl – англійською, УП), а це зображений Сохраняющий власть, – коментує пан Приводить в смятение. – Це англійська абетка, круглым счетом?

– Так, – погоджується продавчиня.

– А української нема? У першому класі ще українську абетку вчать.

Української абетки в магазині маловыгодный знаходиться. Зрозумівши, що таким вибагливим покупцям як ми англійська далеко не до вподоби, продавчиня дістає компромісний варіант – з кухонними феями і минус будь-яких літер. І він підходить с целью доньки уповноваженого, семирічної Мирослави. Вона, поперед речі, розповідає пан Ася, з однолітками в Миколаєві спілкується як українською, манером) і російською, а ще вчить англійську. 

Йдемо розраховуватись возьми касу – 89 гривень готівкою. 

– А скажіть, мені, бай ласка, а не важко спілкуватись українською мовою в Україні, у Києві? – вчительським і «зовсім далеко не підозрілим» тоном питає в продавчинь біля каси Фавн Тарас.

– Пробуємо – відповідає продавчиня, що саме шукає йому решту.

– Немножко незручно, – додає та, що нам розпаковувала розмальовки. – Але мені українська навіть більше подобається, ніж російська. Я б спілкувалась тільки українською.

– Ибо я дивлюсь статистику, що соответственно півдню і по сходу найменше проблем з переходом нате українську – я часто їжджу у відрядження – а ото у Києві постійні проблеми. І школи, і заклади харчування, і обслуговування… – наштовхує їх бери діалог уповноважений. – Ми с у «Метрограді» ходимо, я кажу: «Добрий календа», мені – «Здрастє», я кажу: «Покажіть окуляри», мені – «Какіє?»

– Людям важко… с бачте, хотіла сказати – безграмотный перебудуваться, а перестроїться! – Пояснює продавчиня ради касою. – Я от вийшла замуж, мати мохо чоловіка – з Росії, вона после сіх пор на російській мові розмовляє, чоловік також сверху російській, у нього не получається сверху українській. Він у мене військовий, подполковник… 

– А дітей ви якою мовою вчили говорити? – питаю я і подумки ставлю собі «2» следовать провалену роль спецагентки «російськомовної дружини мовного омбудсмена».

– Да ну? якшо свекруха і чоловік получи и распишись російській, я на українській – у неї (у доньки – УП) получався такий хароший смесь! І «кабіла», і всьо шо нужно.

«Я родилась в Кемерово, выросла в России, а тогда просто живу»

Далі прицілюємось получай магазин українського бренду з «дуже» українською назвою – MilAnna. 

Бери вітрині – білий брючний туалет зі светром замість жакета, популярні в цьому сезоні трикотажні сукні та костюми зі спідницями і кілька яскраво-червоних образів. 

Усередині плавмагазин цілком і повністю заповнений сукнями та блузками. Ближче давно входу – теплі, з шерсті, віскози та трикотажу, вглиб – літні, з шифону. Біля каси розташувався черта речей під вивіскою «Ярмарка».

– Здравствуйте! – вітається невисока продавчиня років 60, з синіми блискучими тінями держи повіках.

– Здравствуйте! – відповідаю я і нарешті безлюдный (=малолюдный) забуваю говорити російською. Запитую, чи є получай мій розмір теплі сукні – з огляду в найближчий прогноз погоди, цього сезону вони мені ще знадобляться.

– Маловыгодный звертайте увагу на мою російськомовну дружину, – перебиває нас уповноважений. – Давайте з вами українською поспілкуємось! Щоб я отримав естетичне задоволення.

– Дякую, я дуже розумію її, – починає продавчиня українською, – але разводить тары-бары мне сложнее. Вы меня извините.

Я починаю розсовувати планка з теплими сукнями на металевому тримачі біля входу. Вони соответственно 1300 гривень, розповідає продавчиня, але з 20% знижкою – если 1100-1200. 

Зупиняюсь возьми темно-синій сукні вслед коліно з укороченим рукавом і невеликим поясом. 

– Раніше неведомо зачем одягались вчителі в школах, – реагує получай неї уповноважений, показуючи, що мій вибір йому вправду не до вподоби. 

– У нас одеваются и банковские рабочая сила, и преподаватели, каждый выбирает, словно ему нравится. Класика (у)потреблять класика, это классический план, – стає на мій бік продавчиня.

– А якби я вам дуже просив, щоб ви розказали мені ради сукню українською мовою? – уповноважений ще редко намагається «отримати естетичне задоволення».

– Безлюдный (=малолюдный), ну зачем я буду калечить то, что я не смогу содеять. Если я вам скажу – говорите без дальних слов на французском? Вы но не скажете… 

– Я ж никак не у Франції – я в Україні.

– Я никак не хочу разговаривать о том, отчего мне не нравится.

– Але ж є вера, і він – на моєму боці.

– Идеже написано, что я должна? Я, изумительный-первых, русская, если олигодон на то пошло. Я родилась в Щегловск, я выросла в России, просто на этом месте живу, потому что… – згодом продавчиня розповість, що з російського Кемерова в Україну, тоді ще УРСР, вона переїхала у 1981 – майже 40 років тому. 

– З 16 січня диапазон обслуговування…

– Чудно-хорошо, значит будем водить. Но я считаю, что сие перегиб. Я считаю, что сие насилие по отношению ко ми. Почему я должна разговаривать? Посему вы говорите: «Я хочу, так чтоб вы разговаривали»? Я а тоже какие-то компетенция имею.

– Правильно. Я прийшов давно вас за товаром, кажу – можете мені розказати… 

– Я но говорю, что мне противно. Я сразу извинилась, что я приставки не- могу на украинском объясняться, – підсумовує продавчиня.

Держи цьому моменті уповноважений уперше ради нашу «ревізію» вдається прежде особливо жорстоких каральних методів… і дістає зі свого наплічника «Хохлацкий язык для начинающих» відомих мовознавців Олександри Сербенської та Зеновія Терлака.

– Вышел-нет, не надо, какой) (черт, – реагує на подарунок продавчиня. І додає, що її племінниця після одруження з іспанцем переїхала по Мадриду, де всі розмовляють где-то, «как им складно».

– З автографом! – намагається її вмовити уповноважений, – приймаєте книгу?

– Неужли а зачем она мне недурно?

– І не хочете вчить?

– Ми 64 года и я буду брать на буксир сейчас книгу? 

– Та неважный (=маловажный) книгу – мову. 

– Я считаю, отчего я должна говорить на томишко языке, на каком ми удобно.

  «– А викладання у вам якою мовою? – Адвокатский»

Після підземного ТРЦ йдемо «ревізувати» Бессарабський ринок. 

Выше- оператор найближчі півгодини робитиме вигляд, що він копирсається у смартфоні, а мешок та великі навушники – элементарно висять у нього шиї. Усе – щоб ми з уповноваженим виглядали якнайреалістичнішим подружжям, яке посеред робочого дня у вівторок прийшло закуповуватись держи ринок. 

– Таак, тогда генеральське сало продається… – каже Фавн Тарас, увійшовши до Бессарабського ринку. Він тута вдруге в житті – уперше зайшов «заради експерименту», ибо ніколи не був держи базарі в Києві.

– Шелковичное) дерево генеральське сало продається! – озивається предварительно нас українською перша продавчиня, що торгує одразу біля дверей.

– А як ви так почули? 

– Уши підставила і почула. Попробуєм? 

Але наша метина – іноземці продавці, які потенційно можуть маловыгодный знати української. Тому ми відмовляємо продавчині генерального сала з добрим слухом і прямуємо перед прилавку з сухофруктами. 

Вслед за одним з таких – між величезними пакетами з фініками, курагою та фундуком – стоїть Алі. Він одразу пригощає нас сушеним мангифера без цукру, з уже відкритої упаковки, і выпрашивать взяти найбільший шматочок – я погоджуюсь.

– А ви бурш в Україні? – Питає уповноважений, поки я куштую мангифера.

– А? – Перепитує Алі.

– Студиозус в Україні чи на заробітки приїхали?

– Нє, заробітки.

– А звідки приїхали?

– А?

– Звідки приїхали?

– Ага.

– Звідки?

– Звідки?

– Where are you from? – Здається уповноважений.

– Узбекистан! – нарешті відповідає Алі й додає, що українську він «слегка» не розуміє, а через російською спитати «допускается».

Замість сушеного мангифера без цукру я прошу Алі загорнути мені 100 грам сирого фундуку – роблю це російською, тому він мене розуміє. В Україну хлопець приїхав 2 роки тому – удома далеко не було роботи. На батьківщині лишились безробітні батьки.

Насчет нову мовну норму, яка запрацювала з 16 січня, зізнається, без- чув. Але якби й чув, будьмо відвертими, едва ли би сів за підручники з української. 

А безоплатні курси, передбачені мовним законом, власть оплачувати і запускати на третій рік дії документу безграмотный квапиться. 

Навпроти Алі такими ж сухофруктами, ароматним зеленим чаєм і тарілками ручної роботи з гранатами торгує ще Вотан узбекистанець – Іслам. Як і свій колега, Іслам зустрічає нас російською, але українську пана Тараса розуміє значно краще, принаймні, эдак здається на початку нашої розмови.

– Ми легко з моєю дружиною проводимо експеримент, – привідкриває наші карти Фавн Тарас, – вона перед Алі зверталась російською, а я – українською…

– И меня Возвышенный понял, – додаю я і цікавлюсь, чи отнюдь не пробував він вчити українську. 

– Я пробовал… разумію немножко.

– А русский как выучили?

– Тут. Ant. там я учился, общался с человеками, – відповідає Алі, підтверджуючи, що вслед за два роки в Україні легше вивчити російську, ніж українську.

– А викладання у вы якою мовою? – розпитує уповноважений.

– Законоведческий, – називає Іслам свій биофак, і враження про краще розуміння української, ніж следовать сусіднім прилавком, розсіюється. 

Ми перекидаємось з Ісламом ще кількома словами оборона українську мову, розглядаючи тарілки ручної роботи й нюхаючи запашний зелений узбецький чифирь. Наш діалог він підсумовує скажем: «Я люблю вообще-так украинский мова», чим розтоплює суворе миколаївське штаб-квартира уповноваженого. 

Зі словами «ви этак гарно пробуєте спілкуватись українською» Фавн Тарас вдруге за сьогодні дістає «Хохляндский язык для начинающих» зі свого наплічника.

– Скока вслед это надо заплатить? – швидко реагує держи книжку Іслам.

– Це подарунок, – відповідає Фавн Тарас, щасливий, що комусь його самовчитель таки згодився.

Іслам приймає книгу й запаковує уповноваженому зелений узбецький почитай зі словами: «1 чепок ложка на литру». Получи цьому наша «ревізія» добігає кінця.

Залишаючи Бессарабський ринок, запитую в уповноваженого относительно враження від побаченого й почутого. 

Попри продавчиню з MilAnna, яка запитувала, «идеже написано, что я должна» говорити українською та Алі, в целях якого 16 січня було типовим робочим среди бела дня, одним із звичайних днів, Фавн Тарас радіє, що поінформованості относительно мовну норму й тому, що деякі продавці послуговувались українською в роботі ще до самого неї. 

Окремо зупиняється сверху питанні двомовних українців, які возьми достатньому рівні володіють як українською, си і російською – і каже, що чудово їх розуміє.

– Але я далеко не розумію тих людей, які принципово відмовляються спілкуватися українською в Україні. Це Водан з проявів неповаги і до клієнта, який влезть, і до закону України, і, звичайно, после країни, яка сьогодні створює достатні можливості і угоду кому) проживання, і для роботи, і во (избежание досягнення професійних цілей. Але це процес.

16 січня сніг безграмотный впав або не розтанув – ми розпочали велику роботу по (по грибы) утвердження української мови. 

– Мовний указ таки об’єднає українців чи ще більше розділить? – питаю наостанок ради те, що мовному закону закидали чи мало-: неграмотный найбільше.

– Питання ж безлюдный (=малолюдный) в законі, – відповідає уповноважений, – питання в тому, що в нас немає іншого вибору, окрім як захищати українську мову в українській державі. Потому что ми єдина країна, дескать вона є державною.