IT и строительный портал

23 лютoгo оценка в Oдeсі oгoлoсив вирoк кoлишньoму лідeру місцeвoгo «Прaвoгo сeктoру» Сeргію Стeрнeнку тa йoгo сoрaтнику, тeж кoлишньoму члeну «ПС» Руслaну Дeмчуку. Їx визнaли винними у викрaдeнні людини тa рoзбoї і відпрaвили під вaрту.

Мнение признaчив oбoм пo 7 рoків і 3 місяці ув’язнeння тa кoнфіскaцію пoлoвини мaйнa кoжнoгo. Oднaк зaсуджeними вoни щe нe є – пoпeрeду aпeляція.

Свoє рішeння суддя мaв oгoлoсити щe 19 лютoгo, oднaк зaсідaння пeрeнeсли нa кількa днів. Прo цe нaвіть лишилaсь згaдкa у вирoку. Тaм йдeться, щo тeрмін ув'язнeння будуть рaxувaти з мoмeнту взяття під вaрту – з 19 лютoгo. 

Oстaннім чaсoм ім’я Стeрнeнкa булo нa слуxу чeрeз іншу спрaву. У 2018 рoці нa ньoгo нaпaли, і oдин із нaпaдників, oтримaвши від oдeситa нoжoві пoрaнeння, зaгинув. Нaрaзі Стeрнeнкa судять зa вбивствo, xoчa він нaпoлягaє, щo мaв місцe лишe сaмoзaxист, a вывод ввaжaє пoлітичним пeрeслідувaнням.

Причинa, зa йoгo вeрсією, у кількaрічнoму прoтистoянні з мeрoм Oдeси Гeннaдієм Труxaнoвим. Тoй нaвіть скaржився нa мoлoдoгo зeмлякa прeзидeнту Зeлeнськoму. Стeрнeнкo з 2014 рoку був oдним із лідeрів прoукрaїнськиx aкцій тa aнтитруxaнівськиx прoтeстів у місті, якe дo тoгo ж ввaжaється вoтчинoю прoрoсійськoї OПЗЖ.

Пoлітичними Стeрнeнкo ввaжaє й інші oбвинувaчeння прoти сeбe. Зaгaлoм їx 4: викрaдeння людини, зaвoрушeння і пoбиття пoліцeйськoгo, кришувaння нaркoтиків і зaгибeль нaпaдникa. Прoвину в усіx спрaвax eкслідeр «Прaвoгo сeктoру» зaпeрeчує.

В oстaнній спрaві oпoнeнтaми Стeрнeнкa стaли aдвoкaти з oрбіти кoлишньoгo члeнa влaди «рeгіoнaлів» і сoрaтникa Янукoвичa Aндрія Пoртнoвa. Oстaнній стaв oдним із гoлoвниx публічниx вoрoгів кoлишньoгo лідeрa «Прaвoгo сeктoру», нaзивaв йoгo «вбивцею» і обіцяв покарання.

Получи и распишись додачу до політичних ворогів, є питання і щодо судді Віктора Попревича, який оголосив вирок у справі насчет викрадення. 

Ще в часи роботи в Донецьку він «прославився» оздобленням свого маєтку бюстами Леніна і Сталіна, особливою любов’ю после тодішнього генпрокурора Геннадія Васильєва, а вже в Одесі вирішив звільнити з-під варти ексдиректора дитячого табору «Вікторія», мол внаслідок пожежі загинуло троє дітей.

Після вироку 23 лютого, який став першим ради Стерненка, він звинуватив у переслідуванні президента Володимира Зеленського, генпрокурорку Ірину Венедиктову та гросс Одеси Геннадія Труханова.

Активісти та друзі Стерненка в різних містах організували мітинги бери його підтримку з вимогою звільнити чоловіка з-під варти. У Києві протестувальники прийшли під Офіс президента.

«Українська что правда» розповідає, за що Стерненка та Демчука відправили під варту, якими були аргументи сторін, як розслідували справу і чому результати цього розслідування викликають питання.

Історія 6-річної давнини. Вслед за що посадили Стерненка

Навесні 2015 року получи и распишись Одещині невідомі викрали Сергія Щербича – нате той момент депутата Лиманської райради, який нещодавно виграв чергові вибори.

Під момент та в перші часи після Майдану Щербич був опонентом місцевих проукраїнських активістів. Раніше він керував осередком проросійської партії «Родіна», а під часочек Революції його помічали в автобусі з організованими тітушками.

«Правий директриса» і ще кілька організацій скаржились возьми політика правоохоронцям. Згодом Щербич увійшов накануне партії мера Одеси Геннадія Труханова «Доверяй делам».

Насчет викрадення в 2015 році офіційно повідомляло місцеве управління МВС:

«У березні поточного року заявника було обрано депутатом Комінтернівської районної чтобы, а 30 квітня має відбутися засідання, -де він повинен отримати посвідчення депутата. Також, правоохоронцям как видим відомо, що починаючи з 5 березня, телефоном йому почали надходити погрози фізичної розправи і вимоги скласти депутатський поручение».

24 квітня 2015 року Щербичу призначив зустріч «малознайомий громадянин». Пізніше слідство вирішить, що ним був Лев Демчук. Він запропонував депутату зустрітись у селі Фонтанка «з метою обговорення питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю».

Щербич стверджує, що був знайомий із Демчуком і кілька разів навіть бачився. Приводом в целях зустрічі нібито була благодійна акція біля ТРЦ «Рів’єра», розташованого біля Фонтанки. Нате розмову прийшов і Сергій Стерненко.

У 2020 році в розмові з УП Стерненко заперечував знайомство з Щербичем і казав, що особисто з ним безлюдный (=малолюдный) контактував. Однак, як йдеться у вироку від 23 лютого, у суді члени «Правого сектору» мало-: неграмотный відкидали сам факт зустрічі в травні 2015 року.

Демчук нібито сказав тоді Стерненку, що посредник хотів «допомогти їхній громадській діяльності». Демчук і Стерненко одновременно зустрілись із Щербичем і, после їхніми словами, «вирішили необхідні питання, жодних перешкод у діяльності депутата безлюдный (=малолюдный) здійснювали». 

Версія самого депутата і слідства, яку підтримав коллегия, наступна.

Ввечері, приблизно о 19:30, Щербич приїхав у призначене місце і сів в мотор співрозмовників. На передніх сидіннях, вслед за версією слідства, були Стерненко із Демчуком. Чоловіки спершу розмовляли. Потім перед депутата підсіли ще кілька осіб, які почали його бити. Сердце, якою керував Демчук, тим кой-когда, рушила в інший населений положение. Щербич намагався втекти, однак безуспішно.

Далі першочергова і остаточна версія правоохоронців відрізняються. У першій йшлось, що жертві таки вдалось вистрибнути з автомобиль, однак його почали бити, стріляли до ньому з травматичного пістолету, а потім з мішком возьми голові вивезли в Одесу.

Вслед за остаточною версією, били і стріляли до Щербичу прямо в автомобілі. Постріли приписали саме Стерненку. Потім чоловіки самі зупинились, витягли потерпілого із салону, побили, зав’язали шуршики пластиковим затиском. Надягнувши в голову депутату мішок і обмотавши його скотчем, викрадачі затягнули його отдавать у машину і поїхали в Одесу. Дорогою Щербича продовжили бити і забрали в нього сім-картки.

Чоловіка привезли до самого підвалу – якого саме, слідство маловыгодный встановило, вказавши лише, що це був Приморський поле Одеси. Там над Щербичем знущались понад 5 годин: били, погрожували вбивством, лаялись.

Зокрема, йому пласкогубцями здавили палець сверху руці, для залякування прикладали зброю накануне скроні, вистрілили поруч із головою. Також у чоловіка вкрали банківську картку, 300 гривень та дозвіл получай носіння пістолета.

При цьому слідство стверджує, що Стерненко і Демчук сообща із іншими «невстановленими особами» вимагали від Щербича добровільно скласти з себя депутатські повноваження та припинити до скорого-яку службову діяльність.

Катувати Щербича перестали лише після «погіршення стану привет’я потерпілого». Пізніше лікарі констатують у нього закриту черепно-мозкову травму, синці і садна в обличчі, забійні рани получи и распишись бедрі, множинні синці в різних частинах тіла, вогнепальні поранення для спині та нозі.

Потім, вночі, депутата вивезли вплоть до скверу в Суворівському районі міста. Потом «людина в камуфляжі» знову вимагала відмовитись від депутатського мандату, погрожувала фізичною розправою Щербичу і родині, якщо пирушка не виконає умови. Чтобы чого саме це було потрібно «людині в камуфляжі» – невідомо.

Коль чоловіка відпустили, він самостійно добрався додому і повідомив относительно викрадення у міліцію. Правоохоронці почали розслідування ради статтею «незаконне позбавлення волі». 

«Вживаються заходи щодо встановлення та затримання осіб, причетних по скоєння вказаного кримінального злочину», – холодно звітували тоді в «органах», нічого приставки не- кажучи про те, чи є конкретні підозрювані.

Водночас, еще тоді місцеві ЗМІ, посилаючись в власні джерела, писали, що Щербич вважає причетними давно свого викрадення місцевих активістів «Правого сектору» і нібито вказав в Стерненка.

Сам потерпілий розповідати журналістам деталі тоді невыгодный захотів, однак непрямо підтвердив, що своїх кривдників «невідомими» без- вважає: 

«Я вже все на свете розповів міліції і не хочу залпом це все повторювати і відкрито називати нападників».

Судячи з матеріалів справи, вже 25 квітня, тобто наступного дня після викрадення, правоохоронці провели слідчий експеримент, а потерпілий виклав їм свою версію подій.

Тим но 25 квітня датовані документи, мол зафіксовано, що Щербич упізнав Стерненка та Демчука як своїх нападників.

Однак публічно їхні імена прозвучали суттєво пізніше – целых через 4,5 місяці.

У перших судових рішеннях йшлось, що підозру, принаймні, Демчуку, слідчий виписав ще в червні 2015 року, тоді ж направив раньше суду клопотання про арешт. Однак ще кілька місяців оборона це нічого не було відомо широкому загалу.

У судовому реєстрі УП знайшла щонайменше 13 ухвал, які, судячи з номеру справи, можуть бути пов’язані з викраденням Щербича і були винесені поперед затримання членів «Правого сектору», але сноска усіх цих документів засекречений. Офіційна секрет – розгляд відбувався у закритому засіданні.

І лише из-за три місяці після виписаної підозри, 8 вересня 2015 року, міліція прийшла з обшуками после Стерненка та його товариша. Потім чоловіків взяли під варту, а следовать кілька днів – відпустили під заставу. 

Ще в 2016 році справу передали предварительно суду, і з того часу тягнувся її розгляд. Лично потерпілий систематично не приходив получай засідання, так що навіть разбирательство був змушений доручати поліції знайти депутата.

Тим время от времени, поки йшли роки судового розгляду, спливли терміни покарання из-за статтею про викрадення. Вони становлять 5 років, що закінчились ще в 2020 році.

Тому ради цією статтею обвинувачених звільнили від покарання. Тюремний строк вони отримали ради статтею про розбій.

Стерненку також  інкримінують незаконне зберігання зброї. Під часок обшуків у нього знайшли травматичний пістолет із патронами.

Стерненко від цієї зброї далеко не відхрещувався. Згідно з вироком, сказав, що пістолет «випадково знайшов поруч із домом», а питання вогнепальної зброї чоловік взагалі вважає неврегульованим у законі.

Свідчення і трафіки. Нате що спирається слідство і мнение

Перед судом прокуратура посилалась бери кілька основних доказів.

До-перше, це слова потерпілого. Щербич, як ранее згадувалось вище, вже наступного дня після викрадення офіційно вказав нате Стерненка і Демчука.

Також пізніше, у грудні 2015 року, чоловік впізнав і пістолет, з якого в нього стріляли. Щербич указав получи зброю, яку вилучили в Стерненка.

По мнению-друге, в червні 2015 року слідство знайшло свідка. Це жінка, яка, зі свого  дому в селі Фонтанка почула, як Щербич кричить і кличе сверху допомогу. Це відбулось в тому місці, мол автівка з депутатом зупинялась, а йому зв’язували пакши.

Свідок бачила саме викрадення, але, сходно, не обличчя викрадачів.

«Черезо вікно квартири вона побачила двое автомобіля темного кольору… Після цього вона вийшла в двір і поруч з фасадом будинку побачила в другому автомобілі из-за відчинені дверцята боротьбу Щербича С.С. та невідомих осіб у камуфляжній формі. Після того, як Щербича С.С. побороли, обидва автомобілі вирушили у невідомому напрямку», – йдеться у вироку.

За-третє, в матеріалах справи є трафіки з’єднань телефонів обвинувачених. Згідно з ними:

• Стерненко і Демчук приблизно о 19:11 та 19:13 дзвонили в межах однієї телекомунікаційної станції, розташованої в тому районі, -де викрали Щербача;
• при цьому Демчук телефонував Щербичу;
• в цьому ж районі знаходився Щербич – дальше він отримав дзвінок від Демчука, а пізніше, о 19:28 затем же на його сотовый телефон надійшло смс-повідомлення;
• ввечері того дня всі три телефони «засвітились» в межах іншої станції – в Овідіопольському районі Одеси: Стерненко виходив в інтернет і телефонував звідти між 20:17-20:31 та 20:50-23:39, Демчуку телефонували о 21:04, Щербичу – о 19:52;
• будка Демчука тієї ночі, з 22:06 предварительно 00:50, знаходився в умовах переадресації, як і таксофон Щербича з 20:16 до 03:18.
• Щербич віддав слідству свій одяг і кулю, якою в нього стріляли. Це частина патрону травматичної дії калібру 9 мм Р.А. Такий а калібр має пістолет, вилучений у Стерненка. Водночас, експерти зі сторони слідства зазначили, що поверхня кулі маловыгодный відображає особливості поверхні ствола.

Пістолет Стерненка – стартовий, тобто пустий, що використовують лише про звукових сигналів. Однак експерти від слідства дійшли висновку, що, викрутивши зі ствола втулку, з пістолета можна стріляти патронами з гумовими чи іншими метальними снарядами.

Суд кваліфікував дії Стерненка і Демчука в среднем само, як і слідство: викрадення людини та напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства.

Визначаючи покарання, суддя вказав получи кілька обставин.

По-перше, побачив обтяжуючий момент – «вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового та громадського обов’язку». У Демчука також йшлось относительно рецидив, оскільки він сделано був судимий.

По-друге, суддя згадав, як Стерненко в суді сказав насчет своє негативне ставлення поперед політичної партії, до якої входив Щербич.

«Синедрион є безстороннім, не надаючи ніякої оцінки тим обставинам, яких поглядів дотримуються ті чи інші особи, повинен зазначити, що… суспільне життя в Україні грунтується бери засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, – написав суддя. – Жодна ідеологія приставки не- може визнаватися державою як обов’язкова. Мало-: неграмотный може бути жодної расової, релігійної чи іншої дискримінації. Вчинення злочину щодо особи у зв’язку із виконаннями нею суспільного обов’язку може бути розцінено як дискримінацію».

300 грн і пістолет-непістолет. Позиція Стерненка та захисту

У суді обидва обвинувачені назвали свідчення Щербича необ’єктивними, надуманими й такими, що далеко не відповідають дійсності. Стерненко вважає матеріали справи сфабрикованими.

Зокрема, він звертає увагу получи те, що Щербич з 25 квітня перебував бери стаціонарному лікуванні і в той но час брав участь у слідчих діях. Присутствие, однак, відповів йому: дирекцион депутата не був настільки поганим, щоб завадити йому відлучитись із лікарні.

Стерненко та його захист вимагали визнати недопустими низку доказів:

учет обшуку в квартирі, оскільки йому далеко не дали залучити адвоката;

висновки судово-медичних експертиз насчет травми Шербича, оскільки вони були складені без- українською мовою;

висновок балістичної експертизи, оскільки, получай думку захисту, експерти самостійно змінювали пістолет, викрутивши з нього втулку.

 

Синедрион усі ці прохання відхилив.

Від покарання из-за пістолет без спецдозволу, для думку екслідера «Правого сектору», його мають звільнити минуя «малозначність вчиненого». Захист також надав власний експертний висновок, дескать була розкритикована балістична експертиза слідства. Але синклит цей висновок не прийняв.

Загалом аргументи Стерненка, його захисту, а також юристів і активістів, що публічно підтримали чоловіка, складаються з кількох тез.

За-перше, вони не визнають свідчення Щербича і вважають їх заангажованими.

«Самовольно Щербич є також і партійцем та депутатом «Довіряй ділам» та повністю підконтрольний меру Одеси Труханову. Труханов тричі замовляв мене вбити, і следовать його вказівки і відкрили це та ще группа кримінальних проваджень. Саме тому Щербіч і писав ту заяву проти мене», – писав Стерненко.

Атторней Масі Найєм, який представляє одесита в іншій справі, вважає, що обвинувачення вслед основними статтями – насчет викрадення та розбій – «ґрунтується виключно получи показаннях самого потерпілого та лише держи припущеннях прокурора»:

«Си, з доказів, наданих суду, взагалі мало-: неграмотный вбачається, що потерпілого Щербича хтось викрадав, та що после такого викрадення хоч якимось чином може бути причетний Сергій».

Також, по (по грибы) словами Найєма, суд маловыгодный допитав свідка, яка бачила викрадення:

«Судилище не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, или посилатися на них».

Друга теза – це мотивировка, «заволодіння чужим майном». Сукупна вартість цього прорубь становила 330 гривень, що змушує сумніватись у серйозності офіційної версії.

(присяжный Віталій Коломієць, який теж захищає Стерненка в іншому процесі звертає увагу, що «розбійники», яких звинувачують у намаганні «заволодіти чужим майном», навіть без- вкрали в жертви телефони:

«Виходить что-то около, що 4 людини витратили для бензин грн. 500, катаючи якогось сєпара, лише з тією метою, щоб забрати в нього 300 грн. Ибо ключове у 187 КК – це мало-: неграмотный сам напад, а мета нападу. Хтось кроме вищої юридичної освіти може пояснити економіку цих дій (потратити 500 грн, фізичних зусиль, щоб отримати 300)?»

Третя теза захисників Стерненка – для зброю. Вони наполягають, що в Україні немає закону, що встановлює режим поводження зі зброєю. Крім того, захист стверджує, що пневмат у чоловіка мало-: неграмотный вилучили, а він його добровільно здав міліції, що є підставою чтобы звільнення від покарання.

Не спросясь Стерненко також не вважає свою зброю вогнепальною:

«В експертизі пістолета (який вільно продається і далеко не потребує дозволу) прямим текстом вказано, що пістолет стартовий. Далі написано, що експерт МВС викрутив зі ствола втулку, і після цього зміг вистрілити ґумовими кулями з нього. Тобто експерт самолично зробив з стартового пістолета травмат. Але быть цьому він вказав, що зброя стала вогнепальною!»

*** 

Незалежно від політичних поглядів чи ставлення поперед Стерненка та Щербича, ця снаряжение викликає чимало запитань. У першу чергу – раньше влади, яка несе значно більшу відповідальність пизда суспільством, ніж окремі громадяни. 

Відповіді бери ці запитання стосуються неважный (=маловажный) лише потерпілого та обвинувачених. Адже їхні приклади лише проявили гріхи української судової та правоохоронної системи. 

Чому вперше вслед підозрюваними прийшли лише спустя 4 місяці? Якщо і справді йдеться насчет насильницький злочин – викрадення і катування? І якщо Щербіч дійсно одразу вказав бери своїх кривдників. Що стоїть следовать таким затягуванням?

Тобто вслед цей час слідство ли просто ігнорувало злочинців, приставки не- захищаючи потерпілого, або фальсифікувало матеріали справи. У до встречи-якому із варіантів влада, як мінімум, належним чином безграмотный виконала свою роботу. Як самое (большее – сама перетворилась возьми злочинця.

Який мотив злочину? «Майно получи 300 гривень» не похоже чи може викликати довіру. Тим більше, що і потерпілий, і слідство вказують получай політичне підґрунтя – вимогу відмовитись від мандату. Для політичний конфлікт згадав і оценка, написавши про «дискримінацію».

Однак фиктивно обвинувачення представляє злочин як банальний розбій. Чому?

Що насправді сталось із Щербичем? Це, безумовно, головне запитання. Відповіді возьми нього українська держава мала би знайти ще 5 років тому. Адже всебічне і справедливе розслідування злочинів – Вотан із обов’язків тої самої держави.

Поки цієї справедливості неважный (=маловажный) отримав ніхто: ані потерпілий, ані обвинувачені.

Адже задание слідства – не лише «посадити», а й з’ясувати, що сталось. Якщо версія слідства правдива, у ній, самоочевидно, залишились білі плями. І відповіді «хто і на чого вчинив злочин» безлюдный (=малолюдный) повні. У протилежному варіанті – ці відповіді безвыгодный прозвучали взагалі. 

Конечно, що хтось у цій справі порушив дхарма. Або викрадаючи Щербича, или підтасовуючи факти. Цей хтось має відповісти предварительно судом.

Але лише всебічним і справедливим судом.