IT и строительный портал

20 лютoгo 2014 рoку рoзпoчaлaсь збрoйнa oкупaція Криму. Сaмe цю дaту Вeрxoвнa Рaдa визнaлa oфіційнo пoчaткoм тимчaсoвoї oкупaції Кримськoгo півoстрoвa. Нa сьoму річницю пoчaтку oкупaції рeдaкція Крим.Рeaлії рoзпитaлa військoвиx – чoму вoнa стaлa мoжливoю? Чoму щe у 2006 рoці Рoсія булa зaгрoзoю интересах Укрaїни, a вжe в 2010-му вoєнну дoктрину крaїни пeрeписaли? Щo дoпoвідaлa рoзвідкa? Чoму нe рoзглeділи зaгaрбницькі aпeтити Путінa?

Нa Тузлі відрeaгувaли, a у 2014-му – ні

Дoвгa і пoвзучa aнeксія Криму пoчaлaся зaдoвгo дo 2014 рoку. Рoсія гoтувaлaсь дo цьoгo крoку з 1992 рoку. Тoді Вeрxoвнa рaдa Рoсії визнaлa укaз прeзидії Вeрxoвнoї рaди СРСР 1954 рoку, яким Крим булo включeнo дo склaду Укрaїнськoї РСР, тaким, щo нe мaє юридичнoї сили.

«Ця дeнoнсaція – цe був виклик нa дeржaвнoму пoлітичнoму рівні Рoсійськoї Фeдeрaції дo Укрaїни. Нa жaль, нa ньoгo відрeaгувaли нe тaк, як булo пoтрібнo. І пoтім, ви пaм'ятaєтe, як рoзвивaлися пoдії, пoчинaючи від тaк звaнoї «мєшкoвщини», пoтім пoтрeнувaлися нa зриві нaвчaнь «Сі Холодок», пoтім Тузлa, пoтім Грузія. Нa мoє пeрeкoнaння, тe щo відбулoся в Криму у лютoму-бeрeзні 2014 рoку, – цe кінцeвa фaзa, aктивнa фaзa oпeрaції, якa тривaлa фaктичнo з мoмeнту нeзaлeжнoсті Укрaїни», – рoзпoвів в інтeрв’ю Крим.Рeaлії віцeaдмірaл Сeргій Гaйдук, кoмaндувaч ВМС Укрaїни з 7 бeрeзня 2014-гo пo 2016 рік.

Укрaїнські військoві нa oстрoві Тузлa у 2003 рoці

Кoнфлікт нaвкoлo oстрoвa Тузлa у 2003 рoці. Вжe тoді Рoсія зaзіxaє нa тeритoріaльну цілісність України і перевіряє, як реагуватимуть сусіди, впевнений Ігор Воронченко. Тоді він був командиром полку окремого 32-го армійського корпусу, який дислокувався в Керчі. З сумом він каже, що, нате відміну від 2014-го, тоді, у 2003 році, реакція української влади була швидкою і рішучою.

«Я впевнений, що це був їхній крок пользу кого того, щоб подивитися і розхитати ту ж саму ситуацію. З тієї сторони дамби були такі ж самі «казаки», які кричали «ми браття нате віки». З тієї сторони готувалася 7-а повітряно-десантна дивізія, проводились тактичні навчання. З нашого боку були і морська піхота, і авіація, і армійська, і авіація повітряних сил. Також тоді давно складу полку входив реактивний дивізіон получи и распишись «Градах». І ми демонстративно поставили дивізіон получи позиції», – згадує Ігор Воронченко, адмірал Військово-морських сил ЗСУ, у 2014-му сухотник командувача флоту з берегової оборони.

Після Помаранчевої революції у 2004 році Росія посилює ідеологічний нива у Криму, усіляко підживлює проросійські настрої місцевого населення.

«Росія почала впроваджувати такий елемент, як «м’яка лесной». Саме тоді бери території Криму з’явилось дуже багато об’єднань, організацій, політичних партій, які несли російську ідеологію – «святорусский мир» на територію Криму, і, відповідно, це впливало й получай місцеве населення», – розповідає Вадимыч Скібіцький, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

З 2005-го Україна готується раньше війни з Росією

У 2005 році були внесені зміни у воєнну доктрину України, і одне із положень нової редакції передбачало поступову інтеграцію України в євроатлантичну спільноту, і насамперед це стосувалось блоку НАТО. Тоді, вперше в історії країни, стратегічний політичний себестоимость був відображений і в документах планування застосування Збройних сил.

После словами генерал-майора ЗСУ Віктора Назарова, тоді, у 2005–2006-му, процес оперативного планування був наближений вплоть до стандартів НАТО.

«Був розроблений расписка «Стратегічний замисел застосування ЗС» і був затверджений президентом. А у 2006 році уж був розроблений стратегічний расписание застосування ЗСУ та інших військових формувань, які передбачали певні ситуації. Опосля було сім ситуацій: ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, предел у міжнародних миротворчих операціях, антитерористичні операції, збройні конфлікти, інспіровані в країні, збройні конфлікти, принесені ззовні, і поуже агресія як така: локальна та широкомасштабна збройна агресія, відповідно, війна. І були варіанти, які безпосередньо стосувалися загрози з боку Росії», – розповідає Віктор Назаров, папаха-майор ЗСУ.

2006 рік, раньше окупації Криму ще вісім років. Політики і військові в Україні готуються до самого того, що Росія – це загроза на України. Проводять відповідну бойову та оперативну підготовку.

А якщо если війна з Росією? – запитали у генерала армії України Віктора Муженка ще у 2008-му. Він досі пам’ятає цю розмову нате зустрічі одногрупників Ленінградського вищого загальновійськового командного училища.

«Мій военачальник батальйону, який мене вчив, підійшов і каже: «А делать что будет война с Россией, твоя милость будешь воевать?». Я кажу: будемо. Ми присягу давали Радянському Союзові, цієї країни вже никак не існує, ми склали присягу в вірність Україні, і ми будемо її захищати. Він каже: «Короче, ты же меня неважный (=маловажный) подведёшь? Я же вас учил». Я був тоді настільки здивований, настільки воно мені запало в душу, я пам’ятаю ці словоизвержение по сьогоднішній день», – згадує Віктор Муженко.

Це був травень 2008 року, а вже у серпні Росія введе свої війська в Грузію. Наступним конфліктом може бути Україна, а точніше Крим, Ахтиар, бо там є військово-морська предприятие Росії – так напряму запитав Володимира Путіна журналіст німецького телеканалу ARD.

«Ваша сестра сказали «следующей целью». У нас невыгодный было и здесь (у Грузії – ред.) ни черта не стоит цели. Поэтому считаю, по какой причине говорить о какой-то следующей цели некорректно. Таврия не является никакой спорной территорией. В дальнейшем не было никакого этнического конфликта. В звезда от конфликта между Южной Осетией и Грузией. И (матушка-)Русь давно признала границы сегодняшней Украины», – відповів правитель Росії у 2008 році.

Актуальною і загрозливою воєнною ситуацією на України є постійна присутність російського військового угруповання возьми території Криму – це Чорноморський эскадра. На таку воєнну загрозу вказувало Головне управління розвідки Міністерства оборони.

«Саме це було загрозою, тому що у счастливо оставаться-який момент це угруповання могло розпочати більш широкомасштабні дії проти нашої держави. Якщо скласти всі ці свідчення, розвідувальні ознаки – вони чітко проявилися саме в 2013 році, тоді вже необхідно було вживати контрзаходів про того, щоб не допустити розвитку такої ситуації», – каже Дима Скібіцький, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

У 2008-му українська розвідка маловыгодный передбачає конфліктів у середньостроковій перспективі. Армію реформують вслед натівською моделлю.

«Програма розвитку 2006–2011-го була найбільш вдала. Чітко був напрямок руху после натівської моделі. І органи управління, і розділення функцій генерування і управління, і оптимальний норов Збройних сил. Тоді пропонувалося 110 тисяч. Зовнішня розвідка нам під момент опрацювання цих планів – «у середньостроковій перспективі внутрішнього конфлікту не поминай лихом-якої інтенсивності не передбачається!» – згадує Ігор Воронченко, адмірал Військово-морських сил ЗСУ.

Вслед угодами 1997 року ради розподіл Чорноморського флоту Росія сверх дозволу України не могла змінити чи оновити своє озброєння у Криму. Але у 2010-му ситуація до конца змінюється, і Росія посилює свої військові угруповання получи півострові.

21 квітня 2010-го – у Харкові президенти Росії Дмитро Медведєв і України Віктор Янукович підписали угоду относительно базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі после 2042 року. За словами Вадима Скібіцького, після «харківських угод» Росія починає приховано привозити модернізовану альбо відремонтовану техніку на територію Криму, щоб посилити свої військові угруповання.

 Дмитро Медвєдєв і Віктор Янукович під пора переговорів у Харкові, що завершилися «Харківськими угодами», 21 квітня 2010 року

«Війна з Росією? Ви з глузду з’їхали?»

З 2010-го, по (по грибы) президентства Віктора Януковича, політичний направление країни змінюється. Реформу Збройних сил України поступово згортають. У руйнації армії Ігор Воронченко звинувачує тодішнього міністра оборони України Михайла Єжеля.

«У 2010 році було ухвалене рішення РНБО стосовно нарощування силового компоненту в Криму. Але воно маловыгодный було виконане, тому що в 2010 році вже була зміна курсу, вектора розвитку України. Єжель це і зробив. Мабуть, вказівку з Москви отримав. Це 100%, тому що він раньше призначення, мабуть, в Москві був. Спочатку армада валив, потім поліз валити Міністерство оборони», – каже Ігор Воронченко, адмірал Військово-морських сил ЗСУ.

Михайло Єжель був міністром оборони з березня 2010-го по мнению лютий 2012-го. Обвинувачений в Україні у зловживанні владою і службовим становищем. Отримав гражданское состояние біженця в Білорусі. Радіо Простота готове надати Михайлові Єжелю можливість висловитися.

Павло Лебедєв – міністр оборони України (2012–2014)

У 2010-му воєнну доктрину переписують, і військовим дають інший (условный) знак – Росія вже безлюдный (=малолюдный) ворог для України. Тоді і почалася руйнація Збройних сил, переконаний звание-майор Віктор Назаров.

«Коль в 2010 році вже був інший председатель, ті цифри і напрями, які були прописані в доктрині, були вилучені, і нова редакція взагалі вийшла без- як воєнна доктрина України, а як декларація относительно наміри. З боку адміністрації президента, кажуть личный состав, з якими спілкувались, там була однозначна агрегат: Росія не може розглядатися нами як недруг. І тоді пішли руйнівні процеси интересах ЗСУ. По-перше, було дуже обмежене фінансування. І ті навіть кошти, які виділялись, малограмотный дозволяли забезпечити боєздатність і боєготовність ЗСУ», – розповідає Віктор Назаров, звание-майор ЗСУ.

У 2011-12 роках стається багато інцидентів, коль Росія самовільно захоплює українське навігаційне обладнання. І це були перші ознаки, що Росія може силовим шляхом забрати об’єкти, які належать Україні. Головне управління розвідки фіксує, що бери території Криму йде підготовка воєнізованих груп. А 810-а братва морської піхоти на своїх полігонах відпрацьовує питання підготовки, оснащення незаконних збройних формувань получи території Криму.

З 2012 року у Криму Росія посилено готує чотири бригади. Укомплектовані контрактниками, переозброєнні новими зразками техніки. Ради інформацією Ігоря Воронченка, яку він отримав від ГУР, у січні 2014-го ці бригади починають інтенсивну підготовку.

Генштаб доповідає оборона загрозу з боку Росії, але міністр оборони Павло Лебедєв невыгодный хоче цього навіть чути. І каже, що насчет таке він доповідати Януковичу неважный (=маловажный) буде.

«У 2012 році ми доповідали свої пропозиції сообразно застосуванню, ті, які для той час були в нас підстави скажем вважати, міністр оборони був стурбований і здивований. Каже: «Як неизвестно зачем?! Як ви можете планувати війну з нашим стратегічним партнером, сусідом? Ви що, всі з глузду з’їхали?! Таке без- можна робити. Я цього навіть ніколи отнюдь не буду показувати президенту». Мав получи и распишись увазі, Януковичу. «Давайте любое це переробляйте». І переробляли, дійсно», – розповідає Віктор Назаров, папаха-майор ЗСУ.

Чи міг міністр Павло Лебедєв ухвалювати адекватні рішення, якщо був агентом впливу Росії? – запитує Вадимка Скібіцький, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

В Україні ексміністр – підозрюваний у кримінальній справі оборона розстріли мітингувальників на Майдані в лютому 2014 року. Павло Лебедєв живе в анексованому Криму, займається будівельним бізнесом. Радіо Вольность готове надати Павлові Лебедєву можливість висловитися.

2013 рік – для території сусідньої держави безлад, намагаються захопити владу, створюються незаконні збройні формування. Росія і Білорусь як країни-сусіди заходять і наводять система. Це легенда спільних російсько-білоруських навчань менше ніж вслед за рік до окупації Криму.

«Але, коль ми в подальшому вже почали аналізувати і побачили розміщення першого, другого ешелону, резервів, ту конфігурацію військ, яка відпрацьовувалася саме сверху цьому навчанні, то потім саме такий сценарій був повторений у 2014 році проти нас, поуже з окупацією Донбасу», – розповідає Вадя Скібіцький, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Після навчань «Захід-2013» частина російських Збройних сил безлюдный (=малолюдный) повертається до пунктів постійної дислокації. 37 тисяч військових залишаються біля кордонів України і використовуватимуться під дни окупації Кримського півострова.

Чому далеко не було ніяких контрзаходів із боку України? Віктор Назаров критикує розвідку, яка тоді, сверху його думку, не побачила плану Росії захопити Крим.

«А потім вже, коль всі ці події почались, наприкінці 2013-го, получи и распишись початку 2014 року, ті ж розвідники нас запевняли: «Та ні, приставки не- було в росіян ніяких планів, тим пуще, в нас з ними договір, ми приставки не- ведемо один щодо одного розвідувальну діяльність». Я кажу: «Ви, може, й безграмотный ведете, а вони точно це роблять і вам не питають навіть». І кажу, що весь ця операція в Криму, це захоплення, гібридне, як потім казали, це було аминь з коліс, вони просто подивились, що в нас такий розвал, і випадково весь це зробили. Ну це вже була спроба стрілки трохи відвести від себя, чого так трапилось», – розповідає Віктор Назаров, гендиректор-майор ЗСУ.

Російський розвідувальний знак влітку 2013-го піднімають у територіальних водах України у Чорному морі. Тоді навіть флотилия України привели в бойову готовність.

«Це був Водан із тих заходів розвідувального характеру, який проводився получай території України в інтересах Збройних сил, взагалі, в інтересах Російської Федерації. З якою метою лицендрат зв’язку і таке інше? Якщо провода зв’язку в межах територіального моря України, ведь, значить, повинні були погодити з українською стороною», – згадує Віктор Муженко, чин армії України.

Це була надсекретна спецоперація, врешті водолази-підводники знайшли тільки кабелі від розвідувального буя.

Безпосередня підготовка задолго. Ant. с анексії Криму почалася восени 2013 року, впевнений Ігор Воронченко. В листопаді держи російську базу в Гвардійському завозять 45 цистерн авіаційного гасу замість звичайних 12. Це пальне угоду кому) «Іл»-ів, які прилетять сверху півострів у лютому 2014-го

Олімпіада 2014-го в Сочі. Під цією легендою створюється дуже потужне угруповання «з метою дотримання заходів безпеки і боротьби з тероризмом». Під цим прикриттям до самого Краснодарського краю перекидають 31-у окрему десантно-штурмову бригаду з Ульяновська, 98-му повітрянодесантну дивізію з Іванова.

«У 2013 році було створено російське угруповання, яке «забезпечувало проведення зимових Олімпійських ігор». Використовуючи цю легенду, російські військові відпрацьовують блокування морської акваторії, блокування повітряного простору, проведення різноманітних розвідувальних операцій. Використовують розвідувальну авіацію, літаки дальнього радіолокаційного виявлення. Також здійснюють агресивні розвідувальні дії щодо України», – розповідає Обвинять Скібіцький, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Всю цю аналітичну розвідувальну інформацію Віктор Муженко як вступник начальника Генштабу не отримує. І згадує, що у них були бери той час лише припущення, що Росія после чогось готується.

Іще Водан заступник начальника Генштабу, Віктор Назаров, стверджує, що розвіддані передавались вищому політичному керівництву, але жодної зворотної реакції тоді приставки не- було.

До Криму перекидають підрозділи російських мобільних десантно-штурмових військ із досвідом Чеченської та Грузинської війн.

Розвідка фіксує, що повітряно-десантні війська з Тули, Рязані, Кубинки повітряним шляхом перекидали в Анапу, Ростов-папа-на-Дону. На першому етапі приховано ці підрозділи поперед Криму перевозили великими десантними кораблями Чорноморського флоту Росії «Азов» і «Фільченков».

20 лютого 2014-го українська розвідка фіксує агресивні дії Росії у Криму, 22 лютого черговий бригади морської піхоти у Севастополі і черговий батальйону морської піхоти у місті Темрюк отримують команду – повна бойова готовність.

23 лютого 2014-го – початок широкомасштабної окупації Кримського півострова.

Анексію Криму далеко не визнали Україна, Генеральна асамблея ООН, ПАРЄ, Батман ОБСЄ, а також більшість держав світу, включаючи США і країни ЄС. Міжнародна спільнота вважає анексію Криму порушенням міжнародних угод, зокрема, Хельсінкського акту від 1975 року насчет непорушність сформованих у Європі кордонів, Будапештського меморандуму від 1994 року ради гарантії безпеки Україні, Договору оборона дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією від 1997 року, Договору між Україною і Російською Федерацією относительно російсько-український державний граница від 2003 року.