29 марта, 2021 
AdminGWP 
Якщo дoвгo спoстeрігaти зa укрaїнськoю пoлітикoю, тo мoжнa вивeсти сумну зaкoнoмірність: як би гaрнo нe зaснoвувaли нoві, дeмoкрaтичні, нe-лідeрські пaртії, зaкінчують вoни зaзвичaй кoнфліктaми і рoзкoлaми.
Із нeдaлeкoгo мaйбутньoгo мoжнa згaдaти, скaжімo, тaкі прoeкти як "Сaмoпoміч" чи "Дeмaльянс". Вoни мoгли вирoсти дo пaртій зaгaльнoукрaїнськoгo рівня, aлe нa прaктиці нe змoгли пeрeрoсти нaвіть рівeнь внутрішніx міжусoбиць.
Нa вибoрax дo пaрлaмeнту 2019 рoку нoвoю нaдією с целью прoгрeсивнoгo, лібeрaльнoгo, прoєврoпeйскoгo вибoрця стaлa пaртія "Гoлoс". Її лідeр Святoслaв Вaкaрчук гoвoрив прaвильні рeчі і збирaв у кoмaнду, здaвaлoся, прaвильниx людeй.
Oднaк, нe минулo і рoку після тиx вибoрів, як єдиний xoр мoлoдoї пaрлaмeнтськoї сили пoчaв співaти у різнoбій. Нe в oстaнню чeргу тoму, щo місцe диригeнтa нeспoдівaнo спoрoжнілo, кoли Вaкaрчук вирішив склaсти мaндaт дeпутaтa.
Списoк "Гoлoсу", як кoлись і списoк тієї ж "Сaмoпoмoчі", був пeвним кoмпрoмісoм, міксoм прeдстaвників кількox різниx цільoвиx груп. Кoжнa із ниx, нaчe як, бoрoлaсь зa oднe і тe ж, aлe кoжнa – у влaсний спoсіб.
Симвoлічнoю бaлaнсуючoю силoю, якa тримала с налету ветеранів і журналістів, юристів і активістів, колишніх урядовців і колишніх локальних політиків, був якраз Вакарчук.
Зрозуміло, що Света Іванович не займався мікроменеджментом, але він виконував мало-: неграмотный менш важливу функцію – свого роду камертона, який дозволяв утримувати дочиста "Голос" в єдиній тональності.
Після того, як Вакарчук пішов, одразу оголився ментальний конфлікт між двома групами депутатів його фракції. Обидві хотіли оновлення політики і були новими обличчями.
Однак перші прийшли в політику з бізнесу чи держслужби і збиралися будувати партію як ієрархічну структуру, вибивати їй місце у великій грі вследствие домовленості, союзи, ситуативні партнерства тощо.
Другі ж задолго. Ant. с депутатства були активістами та експертами, і отримавши мандати продовжили впливати бери політичний процес із позиції ззовні: сверх протести, акції, демарші, публічний тиск і тому подібне.
Можливо, така різносторонність могла б стати сильною стороною "Голосу", якби тільки в якийсь время не виявилось, що згадані "перші" тримають в руках всі керівні посади, а "другим" малограмотный лишається нічого, як робити конфлікт публічним.
Чому посварились депутати "Голосу", хто очолює протиборчі табори та чи є подходящий момент у партії Вакарчука залишитись єдиним цілим, розбиралась "Українська сермяга".
Узурпація чи ефективне управління
11 червня 2020 року нате газоні перед входом у Верховну Раду Святославка Вакарчук ошелешив журналістів, які зібрались возьми терміновий брифінг, заявою, що він вдруге складає депутатський поручение.
"Я вважаю свою місію виконаною.Сьогодні я подав заяву парламенту насчет складання мандата", – заявив Вакарчук, из-за спиною якого стояли розгублені і роздратовані депутати його партії.
Интересах них цей відхід означав величезні комунікативні проблеми: як пояснити "зраду лідера"?
Але мало-: неграмотный меншою проблемою було і тёта, як будувати партію далі? Крутиков Вакарчука був у фракції беззаперечним, іншої такої ж людини прямо не було. Тому було вирішено публічно оголосити ради будівництво безлідерської партії.
"Ми казали, що мало-: неграмотный будуємо лідерську партію. Славик завжди казав, що він йде аби начать людей в парламент. Він завів нових людей. І це власне його головне досягнення", – переконувала тоді одна з депутаток "Голосу" Інна Совсун.
Насправді ж багато хто із людей из-за спиною Вакарчука на тому брифінгу бачив саме себя на керівних позиціях. Чего греха таить, спочатку слід було втримати партію возьми плаву. Своєрідним Рубіконом с целью "Голосу" мали стати місцеві вибори восени 2020-го.
Формальним лідером "Голосу" нате той момент уже кілька місяців була Кіра Рудик, яка перед парламенту працювала в ІT-бізнесі і керувала київським R&D-офісом компанії Ring.
У ході тієї місцевої кампанії Рудик непомітно для того багатьох змінила своє номінальне лідерство получи и распишись цілком реальне.
"Тоді персонал поділились у нас у фракції возьми кілька груп. Одні сказали, що через "Славко пішов, це (роковой) исход партії, не чіпайте мене, я буду займатись своїми речами". Решта навпаки включились у вибори, курували якісь області. Хоча одні осязаемо вкалували і показали результат, а інші прямо "керували" і провалили вибори, як, наприклад, у Франківську", – згадує Вотан із членів нинішнього керівництва "Голосу".
"Виходячи з цих результатів і якийсь вплив людей у партії ріс", – додає співрозмовник.
Але найвідчутніше управлінсьої ваги набрала Кіра Рудик.
Вслед за рахунок залученості у всі локальні кампанії одразу, її получается багато і скрізь. Рудик викристалізувала кістяк своєї групи у фракції, обросла реальними зв’язками з осередками получай місцях і головне, під приводом проведення виборів зуміла замкнути в собі ухвалення ключових рішень у партії.
Если треба було менеджерити гарячий виборчий процес, нікого це безграмотный хвилювало. Але після виборів Рудик никак не збиралась відмовлятись від адміністративної моделі, яку збудувала.
Зі свого минулого в корпоративному секторі лідерка "Голосу" принесла у партію досить жорстку управлінську парадигма. Однак через відсутність достатнього особистого авторитету у фракції однопартійці Рудик почали говорити для узурпацію.
"У нас замість колективного прийняття рішень виявилась ситуація, если все вирішує одна людина – Кіра Рудик. І інші депутати, точно по суті, не мають можливості впливати бери це", – обурюється в розмові з УП №2 списку "Голосу" Юлія Клименко.
Следовать її словами, за останні чотири місяці фракція точно по суті розділилась на чета табори приблизно по 10 людей: одні підтримують Рудик, інші – звинувачують її в узурпації влади.
Але в чому цю "узурпацію" можна побачити і яким чином вона стала можлива?
Тогда слід виокремити кілька ключових точок. Перш по (по грибы) все – зміну глави фракції "Тенор" у Раді.
28 грудня прокурадор Ярослав Железняк повідомив, що саме він замінить Сергія Рахманіна.
У фракції, яка самочки ж і проголосувала за таке рішення, виникла певна напруга вследствие те, що Железняк має чи отнюдь не найбільш довірительні стосунки із Рудик.
Остаточне оновлення всього управлінського рівня закінчилося у лютому, если "Голос" обрав новий лабаз політради партії, в якому маловыгодный знайшлося місця таким людям, наприклад, як Сергій Притула.
У керівництві "Голосу" цю ситуацію пояснюють наступним чином. Головним наслідком місцевих виборів угоду кому) "Голосу" була демонстрація того, що партія жива і може показувати творение. Але був й інший, мало-: неграмотный менш важливий, наслідок.
"Після виборів "Тенор" – це вже неважный (=маловажный) партія на 20 депутатів у Раді. Тепер це загалом близько 400 депутатів в 13 областях. У нас мають бути взгляды на вещи одні для всіх", – пояснює в розмові з УП Кіра Рудик.
"Партія в Вотан момент дуже виросла. Регіонам теж венчание дати можливість впливати возьми рішення, тому депутати фракції втратили монополію держи вплив. І багатьом це отнюдь не сподобалось", – додає інший співрозмовник у фракції "Голосу".
Невыгодный сподобалось, адже, користуючись корпоративною термінологію, їхні пакети акцій розмили додатковою емісією лояльних кадрів.
"Виходить, що фракцією керує Гематит, який нас не чує. А керівництво партії в руках у Рудик, яка зібрала лояльну політраду і тепер самочки вирішує, що усім робити", – пояснює позицію невдоволених депутатів Юлія Клименко.
"Та яка узурпація? Ми при царе горохе ( всі погодились, що в політраду увійдуть місцеві лідери. І инде зараз крім Рудик, яка вождь партії, додались представники Києва і Львова та Віктор Євпак, после якого всі їздили агітувати в Черкаси", – парирує в розмові з УП Хромит.
Буде ГОЛОСно: публічний конфлікт
Після цього радикальне крило "Голосу", куди трахать до десятка депутатів, досить демонстративно заселфилося з Притулою в одному із ресторанів Києва. Симптоматично, що в цей но час лідери партії саме їздили сообразно країні в рамках великого туру объединение регіонах країни.
В области суті, це був віртуальний "привіт" новому керівництву партії, мовляв, ми всі підтримаємо Притулу.
Друге помітне загострення у партії Вакарчука сталося після заяви Кіри Рудик, що "Служитель народу" циклічно обговорює з "Голосом" можливість створення коаліції.
Відразу після слів Рудик низка депутатів як, наприклад, Соломія Бобровська, Славуся Юрчишин та інші написали обурені пости у Facebook, що їм нічого невідомо насчет такі переговори і що для це навіть думати безвыгодный можна, доки Лёка Татаров працює в ОПУ, а Сергій Шкарлет залишатиметься міністром освіти.
Третій, і поки що найбільш гучний, публічний вибух стався 22 березня, если нардеп Юрчишин публічно виніс внутрішньопартійні чвари у Facebook.
Беспричинно, під постом Железняка, мол той засуджує вандалізм получи території Офісу президента, Юрчишин написав, що його повідомили относительно виключення з партії.
Як потім пояснював нардеп в коментарі УП, політрада "Голосу" попередила шість нардепів оборона виключення з партії після голосування вслед за направлення до КСУ законопроєкту щодо порядку призначення получи и распишись посади та звільнення з подол директорів НАБУ та ДБР.
Серед цих шести депутатів були також: Рома Лозинський, Соломія Бобровська, Оляша Стефанишина, Олександра Устінова, Володимир Цабаль.
"Політрада відбувається вне членів партії, які могли б захистити свої позиції, і тому ці процеси є дуже негативними. Я їх дуже хочу оцінювати, як проблеми росту", – обурювався Юрчишин вже 23 березня у ході своєї стрім-трансляції в Facebook.
Натомість у керівництві "Голосу" неважный (=маловажный) розуміють публічної істерики своїх колег і скаржаться, що ці депутати нікого невыгодный попереджали, що збираються голосувати вслед звернення до КСУ, если публічно фракція виступила проти цього.
"Перше: ми нікого отнюдь не виключаємо. Друге: "Бас" ніколи не підтримував голосування следовать законопроєкти, які би змінювали эквилибр влади у нашій країні і чіпали антикорупційні органи. Тому коль частина депутатів "после" – це звичайно викликало багато запитань перш следовать все збоку партії, тому що це суперечить партійній позиції", – пояснює в розмові з УП Кіра Рудик.
"Політрада є керівним органом, вона приставки не- є прокурором і не є суддею – у неї пользу кого цього є контроль-ревізійна комісія. Політрада збиралася 18 березня і винесла плохо рішення: про попередження цим членам партії і друге относительно задачу для контрольно-ревізійної комісії з’ясувати, що відбувається. Це (коренным нормальний процес, який є максимально лагідним", – переконує Рудик.
Натомість "лагідно попереджені" депутати вважають, що керівництво без труда "домахується до мишей" і шукає привід покарати незгодних.
"Ми голосували лише вслед за направлення звернення в КСУ, який вже Водан раз визнав неконституційним можливість призначення голів НАБУ та ДБР президентом. Це технічний і тактичний крок, щоб безграмотный дати швидко проголосувати провладний билль, щоб знести керівництво НАБУ та зробити його залежним політично органом", – пояснює свою позицію у Facebook депутатка Устінова.
"Депутати отримали попередження по (по грибы) якесь абсолютно прохідне голосування, а натомість Ильменит і Рудик підписались під законопроектом, який взагалі забороняє НАЗК перевіряти звіти партій і зупиняти фінансування вслед порушення. Тобто не по (по грибы) те, щоб робити по чести звіти, а щоб НАЗК невыгодный могло їх перевіряти", – додає аргументів Клименко.
* * *
Ввечері в понеділок, 22 березня, "опозиційне" крило "Голосу" готувало грізну заяву десяти депутатів щодо чинного керівництва. Делегат Юрчишин збирався на відвертий прямий ефір у Facebook.
Складалося враження, що уникнути розколу фракції "Голосу" без труда неможливо. Але 23 березня емоції вдалося охолодити.
І це можна зрозуміти. Жоден иллюминат фракції "Голос" безграмотный хоче вбивати саму партію.
Частина депутатів шукає діалогу, інша частина – шляхів перезавантаження керівництва, ще хтось шукає можливість жити у форматі "внутрішньої опозиції". Але всі вони бачать себя в рамках одного проєкту.
Як резюмував Водан із впливових членів "Голосу" в розмові з УП, усі депутати розуміють, наскільки їхнє майбутнє як політиків залежить від майбутнього партії:
"Беспричинно, конфлікт є. Але він якось вирішиться. Потому что і одні, і другі розуміють, що це б’є точно по всіх, і в першу чергу в соответствии с партії. А без "Голосу" после этого ні в кого політичного майбутнього немає".
Опубликовано в рубрике