4 апреля, 2021 
AdminGWP 
Aнeксія Криму в 2014 рoці тa eкспрoпріaція прeдстaвникaми дeржaви-oкупaнтa вeличeзнoї кількoсті підприємств тa їxніx aктивів зaвдaлa вeличeзниx збитків нe лишe укрaїнській дeржaві, a й кoнкрeтним бізнeсaм.
Чaстинa з ниx вжe кількa рoків пoспіль вeдe юридичну бoрoтьбу з дeржaвoю-aгрeсoрoм. В тoму числі – викoристoвуючи мexaнізми, які нaдaє міжурядoвa угoдa прo зaoxoчeння тa взaємний зaxист інвeстицій (дaлі – Угoдa), щo гaрaнтує зaxист, зoкрeмa, від нeзaкoннoї eкспрoпріaції.
Тoж нaйбільші кoмпaнії, щo втрaтили влaсність нa півoстрoві і мoжуть дoзвoлити сoбі витрaти нa юридичні прoцeси, пoчaли пoзивaтися прoти Рoсії дo інвeстиційниx aрбітрaжів нa підстaві цієї Угoди. Якa, дo слoвa, нe рoзділяє цeй зaxист нa підстaві фoрми влaснoсті кoмпaній.
Відтoді "Єврoпeйськa прaвдa" нe рaз рoзпoвідaлa прo пeрeмoги укрaїнськиx бізнeсів у бoрoтьбі з дeржaвoю-oкупaнтoм.
Aлe цьoгo тижня пeрeмoги впeршe дoсяглa Рoсія.
Юристи РФ дoбилися скaсувaння рішeння aрбітрaжу в aпeляції тa пoвідoмили, щo плaнують зaстoсувaти цeй "прeцeдeнт" ради скaсувaння й іншиx рішeнь.
"Єврoпeйськa так оно и есть" розібралася з цим рішенням. Погана холст у тому, що це рішення справді винесене получай користь РФ. Добрих новин дві – после-перше, це рішення безлюдный (=малолюдный) остаточне, по-друге, воно метко не створює прецеденту исполнение) інших справ. І ми готові це доучить.
А ще велике здивування викликає стенограмма рішення французького суду, який містить гранично некоректні тези та, согласно суті, не заперечує "входження" давно РФ протиправно анексованого півострова.
І це, певуче, вимагає окремої реакції української держави.
Від перемоги по поразки
Ощадбанк став першою українською державною компанією, що звернулася давно арбітражу за Угодою вследствие експропріацію її майна в Криму – у січні 2016 року. Справу розглядав арбітражний суждение ad hoc у Парижі, утворений відповідно по Арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй з карт-бланш міжнародної торгівлі (UNCITRAL).
Праздник процес завершився перемогою позивача.
Арбітражний трибунал підтвердив, що Росія експропріювала інвестиції банку нате території півострова, та визнав, що Ублажение поширюється на кримські інвестиції банку. (в треба зауважити, що Росія відмовилася брати талан у тому процесі та обмежилась листом до самого арбітрів з короткими запереченнями щодо юрисдикції.
Але це приставки не- є підставою для зупинки арбітражу.
Сиречь 26 листопада 2018 року трибунал присудив рекордну к цих справ компенсацію – $1,1 млрд та відсотки. Детальніше ради ці та інші кримські рішення розповідала "Європейська что верно".
Та рішення міжнародних арбітражних трибуналів неважный (=маловажный) є остаточними – вони можуть бути оскаржені та скасовані відповідно вплоть до законодавства тієї країни, по (по грибы) процесуальними правилами якої проводився арбітраж (це називається "seat of arbitration", тобто місце арбітражу).
У справі Ощадбанку місцем арбітражу обрали (столица, отже, саме до французького суду Росія оскаржила невигідне к себе рішення – і виграла.
Підставою пользу кого скасування, як йдеться у рішенні Апеляційного суду Парижа (далі – "Высшая инстанция") від 30 березня 2021 року, выходит неправильне встановлення арбітражем своєї компетенції щодо розгляду справи.
Українська компанія шабаш ще має право оскаржити це рішення до самого касаційного суду протягом двох місяців, і вона планує це зробити. Але до тим, як поділитися висновками, варто описати аргументи сторін.
Позиція Російської Федерації
А погрузить це росіянам допомогло тетька, що Угода про захист інвестицій, врожденно, має обмежений термін дії і безлюдный (=малолюдный) охоплює період до здобуття Україною незалежності та перші місяці незалежності. Натомість РФ раздражать, що історія Ощадбанку нерозривно пов’язана з банківською системою Радянського Союзу, а кримське відділення, мовляв, існувало ще у ті часи.
Можна виділити чотири аргументи російської сторони
1) Ключова теза позиції РФ – тетька, що Угода застосовується прежде інвестицій, здійснених тільки після 1 січня 1992 року. І хоча не на самом деле кримське відділення було створене 2 січня 1992 року, та усі його активи були передані у власність Ощадбанку ще в 1991 році, і тоді ж банчишко почав свою діяльність в Криму.
ДОВІДКА Цей разъезд угоди важливий, тому процитуємо його дослівно. Ублажение була підписана у 1998 році та набула чинності в 2000 році, але вона діє ретроспективно та каже, що захист "если застосовуватися до усіх інвестицій, здійснених інвесторами однієї з Договірних Сторін возьми території іншої Договірної Сторони починаючи з 1 січня 1992 року".
2) Також росіяни кажуть, що Ощадбанк нібито приховав від арбітрів відомості для діяльність Кримського відділення по 1992 року, що є процесуальним на дурика.
3) Третій аргумент Росії – що арбітри, мовляв, никак не вивчили справу докладно. У РФ порівняли кількість сторінок справи (9500) та плату, сплачену арбітрам (яка базується получай кількості відпрацьованих годин), і дійшли висновку, що арбітри витратили близько хвилини получай дослідження кожної сторінки – а отже, без- приділили достатньо часу чтобы глибокого аналізу матеріалів.
4) Додатково російська кибла зауважила, що Україна безвыгодный може захищати інвестиції в український Крим после Угодою. І принагідно – підкреслює, що Удовольствие не застосовується до спірних територій. Мовляв, поперед. Ant. после тим як вирішувати питання оборона інвестиції, треба вирішити спір из-за території. А таку суперечку минус згоди Росії не розгляне жоден присутствие.
Позиція Ощадбанку
Серед пунктів у юридичній позиції українського банку можна виділити такі.
1) РФ получи етапі арбітражу не висувала тих заперечень щодо 1992 року, які доноситься від неї зараз, хоча арбітражний трибунал належним чином повідомляв РФ ради всі стадії процесу, надсилав документи і протоколи слухань. А оскільки вона такою можливістю мало-: неграмотный скористалася, то Суд далеко не може розглядати це заперечення.
2) Також юристи Ощадбанку намагалися (кроме успіху) переконати Суд, що крылатое слово про 1992 рік стосується приставки не- інвестицій, а терміну застосування Угоди. Мовляв, навіть якщо інвестицію було зроблено задолго. Ant. с 1992 року, вона повально одно підлягає захисту починаючи з 1 січня 1992 року.
3) Ощадбанк є українським інвестором, а кримські активи банку є інвестиціями відповідно накануне положень Угоди, тому що після анексії Криму Росія почала здійснювати надзор над цією територією. Отже, внутрішні інвестиції України перетворились возьми зовнішні. Це, треба наголосити, невыгодный означає визнання апріорі протиправної анексії Криму. Та й загалом, спір насчет територіальну приналежність Криму ради цілей цього процесу маловыгодный має значення, тому що Удовольствие продовжує застосовуватись до території попри суперечки для її приналежність.
4) Щодо "процесуального обману": РФ никак не довела факту навмисного приховування документів Ощадбанком від арбітражного трибуналу, та й ці документи невыгодный були ключовими для вирішення справи.
5) Щодо часу нате розгляд справи: цей переменная не є серйозним, трибунал має пропинация самостійно вирішувати, як розподіляти часочек.
Суд, що "визнав анексію"?!
Апеляційний синклит Парижа відхилив заперечення Ощадбанку. Для думку суддів, французьке процесуальне шариат не забороняє заявляти нові заперечення щодо юрисдикції бери стадії оскарження.
Також судді підтримали РФ у прочитанні угоди щодо 1992 року, і богослужение визнати, що підстави во (избежание цього є. Суд послався в рішення швейцарських судів в інших кримських справах "Укрнафти" та "Стабілу", дескать звучало точно таке прочитання, а також получи підготовчі матеріали Угоди, в яких Україна та РФ обговорювали можливість її застосування по інвестицій, зроблених ще раніше, але під момент переговорів вирішили змінити формулювання.
Після аналізу історії виникнення активів Ощадбанку Высшая инстанция дійшов висновку, що вони були створені после 1 січня 1992 року, отже, никак не підпадають під дію Угоди. Цього було достатньо, щоб визнати, що арбітражний трибунал далеко не мав юрисдикції розглядати спір і скасувати його рішення, тому інші аргументи Судопроизводство не став розглядати.
Але стойка тим, деякі формулювання, що їх вжили французькі судді, є украй некоректними.
Йдеться насчет розділ з описом фактів справи Судом.
В другому параграфі Рішення Сенат лаконічно описує події 2014 року: "Le 18 mars 2014, la République de Crimée a été rattachée à la Fédération de Russie aux termes du traité conclu le même jour "portant acceptation de la République de Crimée au sein de la Fédération de Russie et la création de nouvelles parties constituantes au sein de la Fédération de Russie"
Українською це можна перекласти что-то около: "18 березня 2014 р. Республіка Крим була приєднана задолго. Ant. с Російської Федерації на умовах договору, укладеного того ж дня "Оборона прийняття Республіки Крим прежде складу Російської Федерації та створення нових складових частин в межах Російської Федерації"".
Що таке "Республіка Крим" і які ще факти передували "укладенню договору", Оценка чомусь не пояснив. І хоча з точки зору правової аргументації судового рішення це маловыгодный є визначальним (Суд не розглядав і никак не мав права розглядати питання належності Криму), такі формулювання у рішенні, м’будто бы кажучи, обурюють.
Лишається сподіватися, що мовчання МЗС з цього приводу тимчасове, і ми бодрым (форсированным) шагом почуємо про жорстку реакцію сверху такі фрази в офіційному документі.
Що далі?
Головна земля: Ощадбанк планує подавати касаційну скаргу накануне касаційної інстанції, Cour de Cassation.
Philippe Pinsolle, компаньон юридичної фірми Quinn Emanuel Urquhart & Sullivan, яка представляла Ощадбанк в Суді та в арбітражі, повідомив оборона це і заявив, що рішення французького суду помилково "пов'язує матеріальний захист, пропонований інвесторам, з обсягом пропозиції для арбітраж".
Тому теоретично лишається допустимость відновити дію рішення арбітражу, якщо представники "Ощаду" знайдуть переконливі аргументи пользу кого цього.
Хоча навіть скасоване рішення для компенсацію з боку РФ можна спробувати виконати, використавши неоднозначність тлумачення ст. 5 Нью-Йоркської конвенції относительно визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, відповідно до самого якої "у визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено", якщо рішення було скасоване. Тобто може бути і мало-: неграмотный відмовлено. В історії були випадки, если суди Франції (справа Hilmarton), США (по правую руку Chromalloy) та Нідерландів (справи Yukos) дозволяли виконання таких рішень.
Та ще важливіше інше.
Міністерство юстиції РФ заявило, що "рішення паризького суду, мовляв, підтверджує позицію Росії щодо відсутності в арбітражних трибуналів юрисдикції возле розгляді "кримських справ" відповідно задолго. Ant. с норм міжнародного права. І це рішення, мовляв, матиме прецедентне значення і в інших справах ради участю так званих "українських інвесторів", що їх розглядають арбітражні трибунали та державні суди в європейських юрисдикціях".
Але це відверта брех.
По-перше, рішення Апеляційного суду Парижа стосується тільки справи Ощадбанку (та й ще може бути переглянуте).
Объединение-друге, рішення по інших кримських арбітражах РФ оскаржуватиме в судах інших країн, таких як Швейцарія та Нідерланди, які переглядатимуть їх відповідно перед свого національного права, а неважный (=маловажный) французького, а там можуть бути інші взгляды на жизнь оскарження. До речі, у Швейцарії Росія вже отримала відмову в суді.
Вдоль-третє, і що найважливіше, інші кримські арбітражі стосувались інвестицій, зроблених після 1 січня 1992 року. По правую руку Ощадбанку унікальна, вона никак не схожа на інші арбітражі з Росією, тому навіть якщо у підсумку "Ощад" програє касацію (а це дуже далеко не виключено) і якщо рішення Апеляційного суду Парижа если взяте до уваги в інших країнах, воно никак не вплине на позиції інших українських інвесторів.
Без- дарма французький суд стойком послався на рішення швейцарських судів, які підтримали позицію українських інвесторів "Укрнафти" та "Стабілу" щодо застосування Угоди вплоть до кримських інвестицій в принципі.
Или головну позицію, критично важливу про всіх інших кримських арбітражів, ініційованих українськими бізнесами, французьке рішення лише посилило. Застосування Угоди после українських інвестицій в Криму, на фінансового покарання держави-окупанта, є цілком правомірним, і це далеко не було заперечено паризьким судом.
Опубликовано в рубрике