Ректор КПI Михайло Згуровскький: Хаб ФІОТ – це простiр для креативної роботи, де майбутнi iнженери й програмiсти впроваджуватимуть свої ідеї

Нa бaзі Фaкультeту інфoрмaтики тa oбчислювaльнoї тexніки КПІ ім. Ігoря Сікoрськoгo ствoрюється унікaльнa в Укрaїні ІТ-eкoсистeмa, якa склaдaтимeться з Xaбу, Рoбoтoдрoму тa смaрт-пaрку, дe студeнти рaзoм з мeнтoрaми, прeдстaвникaми ІТ-кoмпaній тa виклaдaчaми змoжуть рoзрoбляти влaсні ІТ- прoєкти. Ми зустрілися з рeктoрoм КПІ Миxaйлoм Згурoвським, щoб дізнaтися більшe прo цeй мaсштaбний oсвітній прoєкт тa прo пeрспeктиви чтобы студeнтів зі всієї крaїни.

Ви aктивнo дoпoмaгaєтe й рoзвивaєтe ідeї, щo нaпрaцьoвуються виклaдaчaми і нaукoвцями ФІOТ зa учaстю студeнтів. Рoзкaжіть, як виниклa ідeя ствoрeння Xaбу ФІOТ тa Рoбoтoдрoму? Чи плaнувaлися інклюзивні aкцeнти в прoєкті?

– Ідeя нaрoдилaся нa сaмoму фaкультeті. Я бaгaтo спілкуюся з мoїми кoлeгaми з різниx кaфeдр, з кoмaндaми aйтішників, з ІТ-кoмпaніями, і впeршe пoчув прo цю прeкрaсну ідeю від дeкaнa ФІOТ Сeргія Фeдoрoвичa Тeлeникa тa від зaступниці дeкaнa Oлeни Aндріївни Xaлус. Вoни пoкaзaли тeритoрію тa приміщeння, які нa тoй чaс були нeпристoсoвaними, нeприйнятними интересах тaкoгo aмбітнoгo прoєкту. Фaкультeт крoк зa крoкoм oбгoвoрювaв і oргaнізoвувaв йoгo втілeння. Всі рoбoти викoнувaлa кoмaндa фaкультeту і сьoгoдні ми вжe фaктичнo бaчимo фінішну пряму ствoрeння цьoгo Xaбу. Цe всe рoбoтa фaкультeту і пaртнeрськиx ІТ-кoмпaній, які тіснo пoв\’язaні з нaшим унівeрситeтoм. Прoєкт рoзвивaвся нa моїх очах, але хочу зазначити, що моя амплуа у ньому дуже скромна. После моєї участі відбувалися лише обговорення, зустрічі та напрацювання спільного бачення.

– Яким чином обговорювалась та була зустрінута ідея Хабу та Роботодрому студентами КПІ?

– Цей проєкт звісно обговорювався зі студентською спільнотою. Мені відомо, що матфак проводив мозкові штурми. Я вважаю, що всі напрацювання получай факультеті – це їх спільна, колективна думка. Звісно у такому нестандартному проєкті всі рішення без- можуть бути одразу ідеальними та узгодженими. Проте, це дуже амбітний та нестандартний проєкт, який виходить вслед межі факультету. Спільно з Хабом та Роботодромом створюється ще й смарт-зеленое богатство як простір для креативної діяльності, який если продовженням екосистеми ФІОТ попросту неба. Я знаю як влаштовані такі території угоду кому) творчої креативної роботи, наприклад, в Кремнієвій долині, мол групи інженерів, програмістів обговорюють свої ідеї й безвыездно це відбувається у дуже неформальній творчій атмосфері. Саме ради таким сценарієм відбувається генерація ідей. Хотілося б щоб і в нас також з\’явилися така інфраструктура, -де свої ідеї будуть генерувати та обговорювати наші студенти, викладачі, науковці.

Я вважаю, що важливо створити с целью молоді мотивацію залишатися в Україні, працювати та творити саме тутовник, а не їхати до інших країн, які, раньше речі, дуже агресивно полюють вслед нашою талановитою молоддю, особливо у сфері ІТ.  

– Чи приставки не- могли б ви докладніше розповісти в чому полягатиме інклюзивність екосистеми ФІОТ? Які умови передбачені ради студентів з інвалідністю? Чи реалізується проєкт безо змін та згідно плану?

– Це взагалі частина культури розвиненого світу – надавати рівні можливості во (избежание всіх членів суспільства, в тому числі й в целях людей з інвалідністю. Ми в Україні, получи жаль, дуже відстаємо від цієї культури, нам необходимо багато ще зробити, щоб бути в одному рівні з розвинутим світом.

У нас в ММІ (механіко-машинобудівному інституті) вже мало-: неграмотный один рік відбувається навчання студентів з особливими освітніми потребами. Це отнюдь не просте завдання – забезпечити процес інклюзивного навчання, особливо в спеціалізованих технічних лабораторіях, дескать студенти працюють зі складною технікою, зі складними технічними конструкціями.

Щодо нашого проєкту, який реалізовується згідно плану, ведь він буде максимально інклюзивним і зручним, в тому числі й в (видах таких студентів. Архітектором цього проєкту передбачені соціальні паркомісця про спеціального транспорту, спеціальні конструкції, які дозволяють проїхати від паркінгу вследствие патіо до самого Хабу. Получи вході, звісно, буде відповідний поверхность. Крім того, у Роботодромі если створено спеціальну лабораторію чтобы розроблення інклюзивних технологій і матеріалів. Долучаючи студентів з інвалідністю, гуртом плануємо вивчати їх запити, розробляти та предприимчиво втілювати у життя відповідні технології.

З точки зору інфраструктури, акценти получай інклюзивне навчання для нас – важливий виклик. Більшість навчальних корпусів і гуртожитків КПІ будувалися ще по (по грибы) радянських часів. Тоді приділяли небагато уваги людям з особливими освітніми потребами. Відповідно, жодних інфраструктурних рішень закладено малограмотный було. Але зараз, створюючи нові зони, це необхідно враховувати й ми це робимо.

Взагалі, хочу зазначити, що лоно ІТ є найбільш сприятливою для того надання можливості реалізації людей з інвалідністю. Потрібні лише розуміння і бажання реалізуватися.

– Чи є ще якісь перспективні ідеї разве проєкти, на кшталт Хабу ФІОТ, які разом реалізуються в КПІ?

– Відповідно вплоть до Стратегії розвитку КПІ впредь до 2025 року, Університет започаткував і виконує лавка важливих програм. Перш ради все це реформування змісту підготовки кадрів у відповідь получи сучасні запити економіки, суспільства й ринку праці, це оновлення навчально-лабораторної бази та інформатизація Університету, це пришвидшена інтеграція до самого європейського освітнього простору, програма енергозбереження, підвищення пожежної безпеки, подальший розвиток матеріально-технічної бази та прогрессия інших важливих програм. В якості прикладу міг би индуцировать програму висадження нової паркової зони вздовж вулиці Борщагівської, -де за огорожею довжиною майже кілометр, знаходиться дуже занедбана територія. Сьогодні ця частина нашого кампусу неважный (=маловажный) може й надалі знаходитися у такому стані. Тому, рішенням конференції трудового колективу Університету схвалено створити через некоторое время нову паркову зону. Таким чином, ми хочемо, щоб КПІ був оточений парками з двох боків: одним – вздовж проспекту Перемоги та другим – вздовж вулиці Борщагівської.

Коль економічна ситуація в країні покращиться і знову з\’спрятаться потреба в нових корпусах, їх потім можна если логічно вписати у цю паркову зону.  

Ми плануємо, що вслед 2-3 роки цей проєкт если реалізовано. Тоді й велике забруднення повітря та свист від автівок будуть нейтралізовані цією зеленою зоною, а корпуси будуть відділені зеленою завісою від проїзної частини. Це если наша робота з продовження розбудови інфраструктури проєкту ФІОТ із відкритим лекторієм, внутрішнім двориком та зонами відпочинку. Планів насправді багато, але я хотів нагнать приклад, який наближений раньше проєкту ФІОТу.  

– Чи розраховуєте ви, що проєкт Хабу ФІОТ та Роботодрому перетвориться в магніт на молодих людей з усієї країни, які шукають себя в ІТ-галузі? Чи може він стати одним з головних кластерів ІТ-освіти у країні?

Взагалі ФІОТ вже є цим магнітом. Я хочу наголосити, що ще после радянських часів кібернетику було започатковано безлюдный (=малолюдный) в Москві чи Ленінграді (Санкт-Петербурзі), а перш из-за все у Києві, в тому числі й в нашому університеті. Саме в Києві Сергій Олексійович Лебедєв у 1952 році створив третій у світі компьютер\’ютер – МЕОМ (“малу електронну обчислювальну машину”). Зазначу, що перша у світі обчислювальна станция була створена в 1945 у США, друга – у 1951 у Великобританії. А третя – шелковица, в нашій столиці. Продовжувачем справ Лебедєва був Віктор Михайлович Глушков, який започаткував дуже потужну школу кібернетики й саме його бачення розвитку кібернетики було найбільш далекоглядним. Учні Віктора Михайловича Глушкова, члени НАН України Кухтенко, Івахненко, Кунцевич, Пшеничний, Самофалов та інші започаткували в КПІ потужне кібернетичне середовище, центральною частиною якого і став сучасний ФІОТ.

Залпом нам дуже потрібно подивитись нате власні підходи у цій галузі, зробити самоідентифікацію та визначитися з питанням “Кого ми готуємо в галузі ІТ і ким хочемо бути?” Чи ми погодимося готувати велику кількість яко званих “натискачів кнопок”, яким особливо мало-: неграмотный потрібна математика та велика дисциплина? Чи ми хочемо готувати представників вищої ліги – розробників нових рішень і нових програмних систем. Я дуже хочу, щоб ми пам\’ятали нашу славну історію і невыгодный здавали позиції у цій професії.

Необхідно усвідомлювати, що знання, які далеко не є базовим і глибокими, швидко застарівають. Тому в університетах з нашою історією і традиціями має розвиватись фундаментальна мастерство, з якої будуть народжуватися чисельні прикладні результати. Ми пам\’ятаємо часи, коль, наприклад, кафедра технічної кібернетики НТУУ КПІ, яку я мав безгреховность закінчити, виконувала дуже великі проєкти. Зокрема, впровадження систем БЦУ – “безпосереднього цифрового управління” складними виробничими процесами в соответствии с всьому СРСР. Кафедра займалася автоматизацією складних процесів в авіації, космічних системах, в оборонній промисловості. Корифеї науки будували та досліджували математичні моделі, робили стратегічні розрахунки, а вже молоді дослідники реалізовували проєкти, їздили в соответствии с країні та безпосередньо їх впроваджували нате великих підприємствах. Особисто мені, ще в статусі аспіранта, а потім наукового співробітника, довелося впроваджувати такі системи в м. Ангарськ (в Байкалі), в м. Котлас (на Білому морі), в м. Грозному, в м. Казані, в м. Череповці й в інших куточках Радянського Союзу. Я дуже вдячний своїм вчителям Всеволоду Івановичу Костюку, Віталію Васильовичу Ажогіну, Володимиру Сергійовичу Михалевичу, Олександру Івановичу Кухтенку из-за їх школу та науку, яку вони дали мені в праздник час. Лише на одній нашій кафедрі щорічно захищалися кілька докторів і десятки кандидатів наук. Обсяги фінансування науки однієї лише кафедри технічної кібернетики був співмірним (у перерахунку) з сучасним обсягом фінансування науки усього КПІ.

Окрема сторінка у розвитку кібернетики належить Віктору Михайловичу Глушкову, який заклав дуже широке бачення цієї галузі: штучний інтелект, потужні ЦОД (“центри оброблення даних”), математичну лінгвістику (лінгвістичні роботи лише враз роблять прорив, а Глушков ще тоді побачив її перспективи), розвиток математичних основ кібернетики та інших розділів математики, розвиток елементної бази обчислювальної техніки. Завдяки Глушкову були побудовані заводи чтобы створення елементної бази в Києві (заводишко “Кристал”), Зеленограді та інших містах Радянського Союзу.

В ті часи існували дві найпотужніші країни світу в галузі кібернетики і обчислювальної техніки – США і СРСР із кібернетичним центром в Києві – вони, конкуруючи між собой, рухали вперед кібернетику і науку в цілому.

Стратегічною помилкою СРСР була відмова від продовження створення великих інтегральних схем після закупівлі IBM 360. Це зупинило розвиток елементної бази, саме hardware, як говориться сьогодні. Але ми можемо розвивати та, у майбутньому, конкурувати в іншій площині – software, математичних основах, прикладних ІТ ради бізнесу, освіти, медицини та інших застосуваннях.

Дуже маловыгодный хочеться втратити ці напрацювання. Тому й необхідно визначитися з тим, куди ми рухаємось далі. І туточки не допоможуть міністерства чи ректорати. Локомотивом у цьому має бути бізнес, вітчизняні ІТ-компанії.

В нашій країні такий бізнес вже є. Багато компаній прориваються получи зовнішні ринки розробників. Вони вже никак не просто «аутсорсери», яким спускають замовлення іноземні компанії. Є цілий строй компаній, які вже займають свою нішу сверху світових «продуктових» ринках. Якраз вони мають бути цим локомотивом. Вони за один присест мають міцні позиції, але лише подле умові, якщо в них если потужний людський ресурс, вони зможуть й надалі конкурувати у світі. Це виклик. На молодих айтішників дуже важливо усвідомити: чи вони обирають короткостроковий термін професійної діяльності – швидкі, але малі гроші – малі цілі, или довгостроковий термін на до сих пор життя – великі цілі з широким фундаментальним мисленням та розумінням потреби у потужному освітньо-науковому фундаменті, свої сміливі, проривні стартапи, власні успішні компанії.

Тільки в комунікації з такими компаніями можна з\’ясувати, які саме компоненти знань венчание закладати у навчальний процес. Наприклад, чи потрібна дійсно складна математика? Чи потрібно бери неї витрачати свій пора? Чи краще швидко навчитися якимось простим, операційним речам? А що если потім? Тому нам всім потрібно сідати вслед за стіл з великими ІТ-компаніями, опрацьовувати з ними спільну філософію, спільне бачення подальшого розвитку та напрямку освіти, як органічної складової великого інтелектуального бізнесу. І лише після цього кожен слушатель матиме можливість приймати своє усвідомлене рішення: яким шляхом і до самого яких цілей йому рухатися далі. Хотілося б, щоб створювана ІТ екосистема ФІОТ стала успішним майданчиком исполнение) напрацювання такого бачення.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.