IT и строительный портал

Джo Бaйдeнa у СШA чaстo нaзивaють прeзидeнтoм, якoму у спaдoк дістaлaся нaйбільшa кількість криз.

Скупчeння рoсійськиx військ вздoвж кoрдoнів з Укрaїнoю стaлo кризoю пeршиx стa днів йoгo прeзидeнтствa.

Цeй виклик змушує СШA дaти чітку відпoвідь, дo якoї міри aмeрикaнці гoтoві дoпoмoгти Укрaїні зупинити рoсійський нaступ, звaжaючи нa oстрax пeрeрoстaння брязкaння збрoєю нa кoрдoні у спрaвжню гaрячу війну.

Яку мoдeль віднoсин з РФ oбeрe прeзидeнт Бaйдeн? І які виснoвки мoжнa зрoбити з йoгo тeлeфoнниx рoзмoв із Вoлoдимирoм Зeлeнським тa Влaдімірoм Путіним?

Змінa укрaїнськoгo фoкусу

Нa мoмeнт інaвгурaції Бaйдeнa Укрaїнa нe клaсифікувaлaсь як кризa, щo пoтрeбує нeгaйнoгo рeaгувaння. І цe булo oднією з причин, якa фoрмaльнo дoзвoлялa пoстaвити нa пaузу і дзвінoк прeзидeнтів: немає гострої кризи – немає і гострої потреби говорити.

Прозрачно, що елементи майбутньої стратегії США щодо України – зокрема, і в питаннях «війни та миру» та рівня американського залучення поперед переговорного процесу – почали пророблятися, однак відчуття терміновості моменту ради розробки такого бачення безусловно бракувало.

Накопичення військ бери кордонах з Україною змінило цю ситуацію.

Дії РФ стали справжнім кризовим викликом исполнение) Вашингтона.

Річ у тім, що в американській столиці ще вслед за часів пізнього Обами почали сприймати конфлікт сверху Донбасі як де-факто заморожений, який без- вимагає невідкладних дій. Після запровадження режиму припинення вогню минулого року це враження лише посилилось.

Саме тому, если Байден став президентом, Україна фігурувала передовсім у ролі жертви корупції, а мало-: неграмотный жертви агресії РФ.

Це, звісно, неважный (=маловажный) сприяло деполітизації українського досьє. А саме – перетворенню України з внутрішньополітичної теми, якою вона стала из-за часи перебування у Білому домі Дональда Трампа, у важливе, та весь век ж зовнішньополітичне питання.

Російська агресія получи адресу України, щодо якої існує двопартійний согласие у США, звичайно, значно більше сприяє деполітизації України.

А сверху додачу – російська загроза работать засучив рукава українське досьє більш безпечним интересах політично травмованого Україною Байдена. Його телефонна розмова з Володимиром Зеленським получи и распишись фоні російської військової загрози також виглядала політично безпечною, чого никак не можна стовідсотково сказати оборона аналогічну розмову кількома тижнями раніше.

Власне, саме цей дзвінок і став головним політичним сигналом підтримки України з боку Сполучених Штатів возьми фоні російського брязкання зброєю нате наших кордонах. Навіть якщо під пора цієї розмови фокус, из-за нашою інформацією, все ж був без- на можливому російському вторгненні, а більше возьми реформах та деолігархізації.

Проте чи підважив цей важливий політичний предупреждение підтримки України вчорашній дзвінок Байдена Путіну із запрошенням зустрітися у третій країні?

Під особистим контролем Байдена

Чи означає перша розмова президента Байдена з Путіним зміну Сполученими Штатами курсу щодо України?

Якщо Україна дійсно має намір відповідати возьми брязкання зброєю дипломатичним шляхом, а относительно наміри американського президента зателефонувати і запропонувати Путіну свидание Києву було відомо (зокрема, проговорювалось возьми вчорашній зустрічі Ентоні Блінкена з Дмитром Кулебою у Брюсселі), так, очевидно, жодних змін безграмотный відбулося.

Міфологізована в Україні изречение «нічого про Україну безо України» давно вже мала бути перефразована у «жодних рішень щодо України минус України». Адже говорити для Україну інколи не тільки можна, але й потрібно. Звичайно, из-за умови, що ми довіряємо тому, хто насчет нас говорить.

І тут вже питання впредь до України: чи довіряємо ми президенту Байдену направлять цей діалог частково і від нашого імені?

Адже, з одного боку, від початку загострення ситуації офіційний Город на берегах Потомака, враховуючи кількість заяв та контактів, діяв наче ради принципом: «Жодного дня минуя заяви на підтримку України».

Протягом останнього тижня ми побачили гіперактивний діалог між Києвом та Вашингтоном сверху різних рівнях і з помітною заявкою возьми лідерство у цьому питанні держсекретаря Тоні Блінкена.

Проте набагато важливіше, що правитель США – принаймні получай цьому етапі – готовий особисто залучатися прежде комунікації з Україною та ради Україну, не делегуючи українське досьє під родничек комусь з адміністрації, як це робив Обама.

Відтак, недаремно і під момент телефонної розмови з Зеленським він, подейкують, возьми запитання про основного переговорника числом Україні відповів, щоб Зеленський телефонував безпосередньо йому.

Байден був тим, кому джерела в адміністрації Обами приписували цитату, що Росія вслед за своє вторгнення в Україну має заплатити крыша’ю та грошима.

Наскільки вірним цьому підходу залишається Байден сьогодні? І наскільки жорстко готовий комунікувати для це з Путіним?

Яким чином, нарешті, він готовий получи практиці, а не на словах, догнать, що Україна у нього в серці, ради що він говорив і Порошенку, і начебто повторив Зеленському?

Пора істини

Можна побачити принаймні дві суттєві відмінності між реакцією адміністрації Обами бери вторгнення РФ в Україну у 2014 році та адміністрації Байдена для загрозу російського вторгнення зразка 2021 року.

Окрім більшої особистої залученості президента США, це і тональність переговорів з американського боку: получай відміну від подій семирічної давнини, американці никак не зациклені сьогодні на закликах накануне українських партнерів сидіти про себя і з більшим розумінням сприймають тетка, що у разі нападу Україна если захищати себе, а не чекати, поки РФ окупує ще частину нашої землі.

Чи варто окремо зазначати, що приставки не- всі наші західні і дружні партнери поділяють сьогодні цю позицію, викликаючи своєю риторикою «далеко не висовуватись» стійке дежавю з 2014 роком?

З іншого боку, заради справедливості без- варто забувати, що першим, хто публічно озвучив словосполучення «перезавантаження з Росією» в часи президентства Обами, був віцепрезидент Байден получай Мюнхенській конференції з безпеки в 2009 році, а Гілларі Клінтон потім вже лише «розпакувала» цей сумнозвісний концепт і натиснула для не менш сумнозвісну кнопку з Лавровим.

Сьогодні ситуація виглядає таким чином, що Байден може стати першим американським президентом вслед останні 20 років, хто мало-: неграмотный починає свій термін з «перезавантаження» з Путіним.

Проте ситуація може й змінитися. І тоді Байден може стати черговим американським лідером, який (до само піде на це перезавантаження, нетрудно підібравши для цього процесу менш радіоактивну назву.

В цьому контексті Україні варто малограмотный забувати, що попри загальну підтримку позиції Києва у Нормандському та Мінському процесах, у США майже завжди було і, швидше из-за все, буде дещо відмінне розуміння рівня компромісів у переговорному процесі щодо Донбасу, аніж у самої України: наприклад, рівня безпеки, необхідного на проведення виборів на окупованій території.

Байден – і це можуть розповісти носії інституційної пам’яті з двох боків – достатньо добре продемонстрував, наскільки вибагливим може бути у питанні компромісів з українського боку в процесі виконання «Мінська» возьми одній з останніх зустрічей з Порошенком из-за часів адміністрації Обами.

Як би великолепно це не звучало, найбільш синхронізованою позиція США і України щодо Донбасу була в часи Трампа-Пенса, а без- Обами-Байдена, коли американського спецпредставника Курта Волкера следовать змістом заяв можна було сплутати з послом України.

Чого, держи жаль, не скажеш насчет Вікторію Нуланд, яка никак не мала нічого проти, щоби безпеку бери окупованих територіях під отрезок времени виборів підтримували «місцеві провайдери безпеки» (тобто народна міліція), чи створення просто так званих «безпекових бульбашок», куди б відводилось (а неважный (=маловажный) виводилось) російське озброєння.

Саме тому українська влада має дуже чітко прокомунікувати свої червоні лінії после подальших контактів Байдена з Путіним.

им більше, навіть після цілого дипломатичного марафону, який відбувся впродовж останніх тижнів між Києвом та Вашингтоном, досі маловыгодный до кінця зрозуміло, якими були б конкретні набросок з підтримки України у разі російського наступу.

Предварительно якої міри американці готові допомогти зупинити російський наступ? Що держи практиці означають заяви насчет підтримку Вашингтоном членства України в НАТО?

Якщо адміністрація Байдена дійсно підтримує Україну, чи готова вона поставити жирний та остаточний хрест бери «Північному потоці-2»?

Іншими словами, наскільки нинішня адміністрація США готова зробити серйозний апгрейд своєї політики щодо України, а приставки не- лише апдейт того, що було вслед за Обами?

Нинішня криза змушує Сполучені Штати якомога швидше визначитися, що насправді стоїть вслед їхніми заявами.